Набережна – це все, що має наше місто: як облаштовують узбережжя у світі та в Черкасах

Містечка біля моря чи великої річки у більшості країн Європи – це туристична житниця. Черкаси теж мають курортне минуле – ще на початку ХХ століття пляжники з усіх республік колишнього Союзу дихали тутешнім сосновим повітрям. Але нині стан берегової лінії викликає у черкасців низку запитань. Щоб вони не залишилися риторичними, ми поцікавилися, як набережні оформляють у європейських містах, і як ці ідеї можна втілити в Черкасах.

У Європі не заведено забудовувати пляжі чи вирубувати на них дерева. Європейці акцентують увагу на екології – втручання у природні зони обмежене, адже природа – найкращий дизайнер із досвідом у багато мільярдів років. Тому на узбережжі, "закатаному" в асфальт у промисловому ХХ столітті, кладуть дерев’яні набережні, роблять пішохідні та велодоріжки, встановлюють арт-об’єкти.

Берег Дніпра – це все, що мають Черкаси. Ні яскравої історичної забудови, ні визначних пам’яток у нас немає. Тому до узбережжя треба ставитися дбайливо, живу природу потрібно максимально зберігати – це базовий підхід у світі. Мова йде про весь берег Дніпра у місті.

Дехто стверджує: там раніше росла осока, а тепер "красиво" (про ділянку від Пагорба Слави до парку "Сосновий бір"). Мова не про те, красиво там чи ні, а про те, хто вирішив, що саме для нас, жителів міста, там побудують. У Європі перш ніж щось робити, серед містян проводять опитування – де вони бувають, що їм психологічно комфортно робити у цих місцях: читати, гуляти, розважатися, бути наодинці з природою.

Містяни мають скласти карту побажань, і лише після серії досліджень можлива побудова комфортного середовища для людей. Не потрібно швидких рішень! Є багато варіантів, якою може стати набережна Дніпра, але чому хтось, не зважаючи на думку людей, обирає, як це має бути?

Інша проблема черкаського берега – відсутність єдиної стратегії розвитку. Набережна поділена на клаптики, і що там тільки не хочуть будувати: то льодовий каток, то церкву, то МАФи незрозумілі. Все хаотично і дуже часто в особистих інтересах. Хвороба хаотичної забудови вразила не тільки наше місто. Якщо так піде й далі, то в нас не буде набережної, рано чи пізно залишаться тільки паркани, що перекриють хід до річки. І це реальне майбутнє Черкас. Щоб цього не відбулося, нам потрібен єдиний план розвитку. Головний принцип, яким зараз керуються у світі, простий – спочатку думати, а потім робити.

Базова вимога до створення набережних прогулянкових алей у світі – це доступність. Публічний простір потребує вело- й пішохідних доріжок, зон відпочинку, а також там не має бути жодних перешкод і автомобілів. Стоянки бажано будувати під землею. Публічний простір має стати не "абищо абиде", як у нас. Черкасцям потрібне місто, в якому хочеться жити, бачити тут майбутнє своїх дітей. Це, до речі, стосується і країни загалом.

Андрій Могила

черкаський дизайнер, керівник студії інтер’єру "СІТЕК"

Сучасна берегова лінія "міста над Дніпром" складається з окремих частин, і більшість із них не назвеш упорядкованими. Перший відрізок – від парку “Сосновий бір” до Пагорба Слави – має стабільний набір проблем: вирубка дерев, яку з містянами ніхто не узгоджує. Друга частина – Митницький берег, пляжі, на яких лише де-не-де "розжилися" роздягальнями, а туалети тут  – просто скарб, натомість скло і сміття в піску – в асортименті. Третя частина – асфальтована алея з ліхтариками-чайками біля Річкового порту. Одначе проблем не існує, існують завдання. Давайте поглянемо, як завдання з упорядкування набережної вирішили в інших містах світу?

Еспоо, Фінляндія

Фінське місто Еспоо – сусід столиці країни Хельсінкі, відстань між ними на автомобілі – близько години. Місто – друге за чисельністю населення у країні, тут живе 268 тисяч осіб, значну територію займає приватний сектор.

Еспоо виросло на березі Фінської затоки, також на його території є розсип мальовничих озер із доглянутими пляжами й лісопарками. Берег затоки густо заріс осокою. Місцеві люблять ловити на березі рибу, гуляти, збирати гриби і ягоди. Фінляндці також люблять кататися на паромі затокою й бувати на острівцях біля берега. Фінляндія – одна зі скандинавських країн, де природа така чиста, що воду можна пити прямо з-під крана, а ягоди їсти немитими. Тому можна уявити, настільки чисте узбережжя Еспоо.

Чистота і первозданна, "не покращена" людьми, природа робить красу скандинавських міст неповторною. Людям у такій атмосфері жити комфортно, можливо, тому скандинави лідирують у рейтингах найщасливіших громадян світу?

Торонто, Канада

Набережна Торонто завдовжки всього 4 км. Але її вважають однією з найкрасивіших у світі. Вона обійшлася місту всього в 4 мільйони доларів, а над реалізацією проекту працювали найкращі експерти архітектурних бюро "DTAH" и "West 8". Дизайнерська ідея розгортається навколо використання природних матеріалів.

Набережна Торонто – це цілий комплекс пішохідних доріжок уздовж берега, велотрас, ігрових зон для дітей. Головна родзинка – конструкція під назвою "Spadina", що має хвилеподібну структуру. Біля берега висадили тисячі дерев. Вночі набережна Торонто сяє тисячами світлодіодних світильників.  

Осло, Норвегія

Набережна Акер Брігге у столиці Норвегії має довжину 12 км і з’єднує дві частини столиці. Проект створили архітектори “LINK arkitektur”, офіційне відкриття відбулося у 2014 році. Акер Брігге виросла на місці величезного порту, що перекривав містянам доступ до вод Осло-фіорду. Пляж у Норвегії недоречний – бо літа в нашому розумінні в цій країні майже не буває, та й берег після порту виявився надто пошкодженим для відтворення природного антуражу. Тому набережну виконали з дерева, вздовж неї тягнеться лінія площ та алей із більш ніж десятками магазинів і кафе.

Окремі частини берега – це міський пляж і Музей сучасного мистецтва. Вдовж води стоять комплекси дизайнерських вуличних меблів – є лавочки, зручні як для сидіння, так і для лежання. Вночі освітлюється і набережна, і будинки вздовж неї. Це місце стало дуже популярним серед містян – вони приходять сюди гуляти, спілкуватися, читати і просто спостерігати за красивими береговими фіордами.

Мальме, Швеція

Шведське місто Мальме відоме набережною Вестра Хамнен і великою кількістю міських пляжів, серед яких найвідоміший – "Ріббан", а найоригінальніший – нудистський пляж. Вестра Хамнен простягається вдовж берега району Західна гавань. Тут багато зелених насаджень, а будівлі поздовжньої вулиці мають скляні панелі та панорамні вікна, тому біля моря мають легкий і органічний вигляд.

Набережна оформлена у формі дерев’яного подіуму, і, рятуючись від розжареного асфальту, під час спеки сюди стікаються люди. Конструкція частково висить над водою на дерев’яних сваях, тому любителі пірнати стрибають звідси у воду. Є на Вестра Хамнен і спуски до води, тому влітку вона перетворюється на пляж. Через кожні 10-15 метрів набережна вабить місцевих і туристів зручними лавочками.

Аліканте, Іспанія

Набережна Аліканте – це бульвар Еспланада й пішохідна зона вздовж моря. Вони змійкою повзуть вздовж берега, обрамляючи пляжі. Тут росте безліч пальм, які рятують іспанців і туристів від тропічного сонця. Набережна викладена різнокольоровою плиткою з тривимірним ефектом, візерунок якої нагадує морські хвилі.

Починається вона із пляжу Плайя-дель-Постігет, а далі тягнеться вздовж готелю “Melia Alicante”. Далі – "спа-зона", як це місце звуть іспанці: місцеві рибалки цілими днями просиджують тут, філософськи вдивляючись удалечінь. Наступна локація – дерев’яний мол, довгий язик якого розрізає морські хвилі. На ньому можна прогулятися й посидіти на лавочці під настилами, що захищають від сонця. Спуск із молу оснащений ліфтом для людей з обмеженими можливостями. Далі туристи побачать карусель, кафе та ресторани. Завершує архітектурний ансамбль пішохідна алея для прогулянок.

Ви навіть не уявляєте, скільки у Черкасах є архітекторів міжнародного рівня, які давно вже працюють лише з закордонними замовниками. Адже у Черкасах їхні роботи нікого не цікавлять, адже тутешню владу цікавлять не людиноорієнтовані ідеї, а те, що може їх збагатити. Я бачила багато робіт молодих архітекторів і вважаю їх геніальними. Вони готові робити для Черкас проекти за невеликі кошти, лише заради того, щоб отримати містобудівний проект у своє портфоліо.

Ми маємо унікальну родзинку, якої не має жодне місто України – дуже довгу і красиву набережну. До того ж, ми на правому березі річки – географічно всі праві береги дуже круті, а нам і тут пощастило. Природа постаралася, тепер треба постаратися нам. Часто європейські міста мають значно менший берег, але використовують кожен квадратний сантиметр біля води – це не перебільшення.

У країнах Європи всі пляжі – муніципальні й безкоштовні, а кафе і спорткомплекси будують не на першій, а на другій лінії від води. У Чорногорії, наприклад, кожен заклад, якому дозволили будуватися біля водойми, відповідає за чистоту пляжу на певній ділянці, але не має права брати плату за прохід до води.

В усіх країнах, де мені довелося бувати, дизайн міст – людиноорієнтований, там будують не "щоб було" як у нас, а під конкретні потреби містян. Хто живе в цьому місті, де вони люблять бувати, чим займаються поза домом?  Україна – найкорумпованіша країна Європи. У Європі принцип "Я вирішив, що це моє, тому воно моє" – це нонсенс. У нас же все, що будується, обов’язково має приносити дохід комусь із влади. Потрібні містянам соціальні проекти ніхто навіть не розглядає.

За законом, ближче ніж за 100 метрів до води ніхто нічого будувати не може, і крапка. Чому жодна незаконна будова досі не знесена і забудовник не покараний – питання. І на завершення – внаслідок беззаконня черкаські заклади дуже часто скидають у воду нечистоти. Але ніхто цього, чомусь, не помічає.

Міська влада повинна розбудовувати місто так, щоб люди в ньому почувалися людьми, а не тулилися під кущем на своєму рушничку, боячись, що завтра і цей кущ у них відберуть.

Ірена Брик

Ірена Брик, архітектор і соціальний інноватор, засновник групи компаній IB Platform