Запитання дня: що означають дивакуваті портрети на стінах черкаських будівель?

У Черкасах живе два типи людей: одні щодня ходять на роботу, гуляють містом, закохуються, сваряться і живуть своїм життям, інші ж – спостерігають за ними зі стін будівель. Ви, напевно, помічали цю "армію" портретів у різних районах Черкас: на будинках, парканах, стовпах? Нам вдалося знайти їхнього "батька".

Він не любить визначення “дизайнер” і називає себе вуличним художником, графіті-райтером. Має художню освіту і вже давно визначився, чим хоче займатися в житті. Брав участь у чотирьох спільних і мав персональну виставку на заході України. Все розпочалося у 2012 році з простих портретів друзів. Хлопець малював їхні обличчя, не відриваючи руки від паперу. Виходили кумедні каракулі, згодом почав зображувати їх на стінах.

Автор перестав рахувати свої роботи вже на шістдесятому обличчі. У Черкасах "армія" портретів сягає сотні малюнків, хоча багатьох вже зафарбували. Такі ж обличчя на стінах можна знайти у Києві, Вінниці, Рівному, Львові, Луцьку та інших містах України. В середньому на створення одного портрету хлопець витрачає 25-40 секунд. З однієї банки фарби можна намалювати близько 10-15 робіт. Автор упевнений, що звичайне графіті не всі розуміють, а дивакуваті обличчя привертають увагу перехожих. 

Графіті – це егоїзм, ти пишеш і популяризуєш своє ім'я. Ці малюнки я не підписував, лише іноді писав дурні фрази... Звісно, в колах графіті-тусовки всі знали, що це мої роботи, але для інших їх авторство залишається загадкою.

Ця техніка абсолютно не нова, багато художників малюють однією лінією, тому це не мій винахід. Глядачі бачать кінцевий результат, для мене ж важливим був саме процес, а не результат. Щойно підходжу до стіни, мозок начебто відключається, перед очима з'являються тисячі образів, і я просто вожу рукою. Коли малюєш на стіні, ти не бачиш масштаб зображення. В результаті пропорції ламаються, обличчя виходять потворними, це додає їм якогось шарму. Я ніколи не знаю, коли буде кінець лінії, не знаю, яким буде результат. Це не залежить від мене, такий собі неконтрольований процес.

Художник

захотів залишитися інкогніто

Художник робить "культурне" графіті: зазвичай малює на стінах будинків, палетах, під’їздах та інших комунальних поверхнях, ніколи не малює на чистих пофарбованих стінах. Часто працює за правилом "розбитого вікна": якщо стіна засмічена рекламними оголошеннями, різними написами, то один портрет гіршою її вже не зробить. 

Більшість відгуків, які графіті-художник чув про свої роботи, були позитивними. Але він упевнений, що багатьом ця творчість не подобається. На жаль, в Черкасах стріт-арт розвивається не так активно, як в інших українських містах. Митець переконаний – щоб розвивати настінну творчість  у нашому місті, люди повинні зрозуміти, що мистецтво не завжди таке, яким вони його собі уявляють.

Яна Проценко