"Важке" дитинство: черкасці діляться повчальними історіями з юного вікуВпізнаєте себе? |
| 6 липня 20177980 |
Дитячі історії надихають, примушують поглянути на себе з іншого боку і зрозуміти – ви можете все. І нехай після різних "подвигів" батьки дивувалися нашій сміливості, заспокоювали та мазали "зеленкою" побиті колінця, ми продовжували йти своїм шляхом. Які згадки з дитинства стали повчальними для активних черкасців, читайте далі.
Громадську активістку Ольгу Галушко в Черкасах знають завдяки екологічним проектам і активній позиції. Сьогодні дівчина працює екскурсоводом у Національному заповіднику "Холодний Яр". Вміння тримати велику кількість інформації в голові та бажання робити все ідеально проявилися в Олі ще в ранньому віці.
Дитинство – пора не лише забавок і витівок, а й першого кохання. І не в усіх воно "щасливе" та миле. Менеджер Анна Фандєєва ще в ранньому шкільному віці зрозуміла – серед хлопців є справжні ловеласи.
Мені було 10 років. Ми були ровесниками і разом ходили в басейн. Він писав мені смс, що я йому подобаюся, проводжав додому, вітав із днем народження та дарував ласощі. Все це було так мило, так зворушливо, і я думала, що цей хлопчик – моя доля. Аж поки не дізналася, що він подобався і моїй подрузі також. Порівнявши "зізнання в коханні", ми зрозуміли – він писав нам однакові повідомлення. Не скажу, що це мене дуже засмутило, але я попросила його більше мені нічого не писати, так ми і перестали спілкуватися. Після цього у стосунках із людьми користуюся принципом "довіряй, але перевіряй".
У дитячі роки ми вчимося спілкуватися не лише з однолітками, а й розуміти мову тварин і закони фізики. Особливо чудово це виходить на відпочинку в селі. Про свої спогади розповідає психолог Ольга Нечипоренко.
У дитинстві я любила проводити час у бабусі. Одного разу моя подруга не догледіла теля – воно відв’язалося і хотіло втекти. Я захотіла зупинити його, однак не розрахувала, що хоч теля й мале, але воно сильніше за мене. Я стрибнула на край ціпка, теля побігло далі, а я декілька метрів проїхала, як на скейті. Теля врешті зупинили дорослі. Більше ловити тварин таким способом я не пробувала. Це навчило мене розраховувати свої сили.
Саме в дитячому віці формується характер. А ще – вміння швидко ухвалювати рішення за форс-мажорних обставин.
У батьковій машині завжди було дві речі – пляшки з водою та з бензином. Перше зазвичай зберігали у прозорих пляшках, а друге – в коричневих з-під квасу. Одного разу в нестерпну спеку я захотів пити – відкрив багажник машини, дістав прозору пляшку, відкрив кришку і зробив декілька ковтків. Те, що сталося потім, складно описати словами – настільки мерзотного смаку я ніколи не відчував. Так я вперше спробував бензин. Чому він був у прозорій пляшці – не було часу думати. Я швидко виплюнув усе, дістав другу прозору пляшку і прополоскав рот. Слава Богу, там була вода... Відтоді, перш ніж щось пити, пробую вміст на нюх і ретельно перевіряю все, що може потрапити в мій шлунок.
Події з дитинства можуть як загартувати характер, так і спричинити фобії. Роман Надточій – громадський активіст, спортсмен, не боїться вуличних хуліганів, кризових підлітків і крутих вершин. Його може злякати лише одна істота у світі.
У підлітковому віці я тримав марку "поганого хлопця". Одного разу посварився з батьками та друзями і втік із дому. Близько місяця мене розшукували, хоча я перебував не так далеко від домівки. Врешті сам подзвонив батькам – і конфлікт залагодили. Іншого разу під час прогулянки в селі з другом я відчув, що на моїй нозі ворушиться щось неприємне. Поглянув униз – і заціпенів. Це була величезна чорна-пречорна змія – я закричав щосили. Друг намагався мене заспокоїти, але я почав кричати на нього. Тепер щоразу холоне в душі, коли бачу змій. Тому коли на морі мені пропонували сфотографуватися з удавом, дітям, що були поруч, мами закривали вуха.
У дитинстві наші герої не мали новомодних гаджетів і кабельного телебачення. У пошуках розваг вони бігали вулицями, багато мріяли, щодня вчилися новому, чогось боялися, а щось сприймали як справжній виклик. Сподіваємося, кожен із вас має багато теплих історій з юного віку. А якщо трапилося, що дитинство було складним – ніколи не пізно влаштувати його собі у будь-якому віці або зробити справжнє свято для своїх дітей!
