"Важке" дитинство: черкасці діляться повчальними історіями з юного віку

Впізнаєте себе?
6 липня 20177390
''Важке' дитинство: черкасці діляться повчальними історіями з юного віку'

Дитячі історії надихають, примушують поглянути на себе з іншого боку і зрозуміти – ви можете все. І нехай після різних "подвигів" батьки дивувалися нашій сміливості, заспокоювали та мазали "зеленкою" побиті колінця, ми продовжували йти своїм шляхом. Які згадки з дитинства стали повчальними для активних черкасців, читайте далі.

Громадську активістку Ольгу Галушко в Черкасах знають завдяки екологічним проектам і активній позиції. Сьогодні дівчина працює екскурсоводом у Національному заповіднику "Холодний Яр". Вміння тримати велику кількість інформації в голові та бажання робити все ідеально проявилися в Олі ще в ранньому віці.

З дитинства я дуже люблю прибирати, терпіти не можу, коли речі лежать не на своєму місці. Одного разу, ще в дошкільному віці, вирішила навести лад із маминими речами, поскладала їх до великої шафи. Закрила її з великими труднощами і помітила, що знизу стирчать мамині колготи… Аби не відкривати шафу знову, я просто взяла до рук ножиці та… обрізала їх. Мама мене насварила, бо тоді знайти колготи було непросто. Але це не відбило мого бажання наводити вдома ідеальний лад.

Ольга Галушко
Ольга Галушко
екскурсовод
 

Дитинство – пора не лише забавок і витівок, а й першого кохання. І не в усіх воно "щасливе" та миле. Менеджер Анна Фандєєва ще в ранньому шкільному віці зрозуміла – серед хлопців є справжні ловеласи.

Мені було 10 років. Ми були ровесниками і разом ходили в басейн. Він писав мені смс, що я йому подобаюся, проводжав додому, вітав із днем народження та дарував ласощі. Все це було так мило, так зворушливо, і я думала, що цей хлопчик – моя доля. Аж поки не дізналася, що він подобався і моїй подрузі також. Порівнявши "зізнання в коханні", ми зрозуміли – він писав нам однакові повідомлення. Не скажу, що це мене дуже засмутило, але я попросила його більше мені нічого не писати, так ми і перестали спілкуватися. Після цього у стосунках із людьми користуюся принципом "довіряй, але перевіряй".

Анна Фандєєва
Анна Фандєєва
менеджер
 

"Важке дитинство": черкасці діляться повчальними історіями з юнацького віку
"Важке дитинство": черкасці діляться повчальними історіями з юнацького віку

У дитячі роки ми вчимося спілкуватися не лише з однолітками, а й розуміти мову тварин і закони фізики. Особливо чудово це виходить на відпочинку в селі. Про свої спогади розповідає психолог Ольга Нечипоренко.

У дитинстві я любила проводити час у бабусі. Одного разу моя подруга не догледіла теля – воно відв’язалося і хотіло втекти. Я захотіла зупинити його, однак не розрахувала, що хоч теля й мале, але воно сильніше за мене. Я стрибнула на край ціпка, теля побігло далі, а я декілька метрів проїхала, як на скейті. Теля врешті зупинили дорослі. Більше ловити тварин таким способом я не пробувала. Це навчило мене розраховувати свої сили.

Ольга Нечипоренко
Ольга Нечипоренко
психолог
 

Саме в дитячому віці формується характер. А ще – вміння швидко ухвалювати рішення за форс-мажорних обставин.

У батьковій машині завжди було дві речі – пляшки з водою та з бензином. Перше зазвичай зберігали у прозорих пляшках, а друге – в коричневих з-під квасу. Одного разу в нестерпну спеку я захотів пити – відкрив багажник машини, дістав прозору пляшку, відкрив кришку і зробив декілька ковтків. Те, що сталося потім, складно описати словами – настільки мерзотного смаку я ніколи не відчував. Так я вперше спробував бензин. Чому він був у прозорій пляшці – не було часу думати. Я швидко виплюнув усе, дістав другу прозору пляшку і прополоскав рот. Слава Богу, там була вода... Відтоді, перш ніж щось пити, пробую вміст на нюх і ретельно перевіряю все, що може потрапити в мій шлунок.

Максим Костенко
Максим Костенко
оператор
 

"Важке дитинство": черкасці діляться повчальними історіями з юнацького віку
"Важке дитинство": черкасці діляться повчальними історіями з юнацького віку
 

Події з дитинства можуть як загартувати характер, так і спричинити фобії. Роман Надточій – громадський активіст, спортсмен, не боїться вуличних хуліганів, кризових підлітків і крутих вершин. Його може злякати лише одна істота у світі.

У підлітковому віці я тримав марку "поганого хлопця". Одного разу посварився з батьками та друзями і втік із дому. Близько місяця мене розшукували, хоча я перебував не так далеко від домівки. Врешті сам подзвонив батькам – і конфлікт залагодили. Іншого разу під час прогулянки в селі з другом я відчув, що на моїй нозі ворушиться щось неприємне. Поглянув униз – і заціпенів. Це була величезна чорна-пречорна змія – я закричав щосили. Друг намагався мене заспокоїти, але я почав кричати на нього. Тепер щоразу холоне в душі, коли бачу змій. Тому коли на морі мені пропонували сфотографуватися з удавом, дітям, що були поруч, мами закривали вуха.

Роман Надточій
Роман Надточій
керівник дитячого табору
 

У дитинстві наші герої не мали новомодних гаджетів і кабельного телебачення. У пошуках розваг вони бігали вулицями, багато мріяли, щодня вчилися новому, чогось боялися, а щось сприймали як справжній виклик. Сподіваємося, кожен із вас має багато теплих історій з юного віку. А якщо трапилося, що дитинство було складним – ніколи не пізно влаштувати його собі у будь-якому віці або зробити справжнє свято для своїх дітей!

Хочете підказати нам тему статті чи новини? Напишіть її на пошту нашому редактору і +100500 до карми вам гарантовано!
Коментарі