Давай одружимося: історії нестандартних освідчень черкащан

Я прокинулася зранку і на мене чекав "Кіндер сюрприз", стало цікаво, що за іграшка всередині. Але там я знайшла записку – сюрприз буде в іншій кімнаті. Я попрямувала туди, побачила величезну коробку, відкрила її... Але там була ще одна коробка, а в ній – ще одна з-під iPhone. Я подумала: "Невже, омріяний телефон?"... Ні, не він – записка, яка повідомляла, що на мене чекає набагато кращий подарунок. Для цього я мала зібратися за 10 хвилин, адже під під’їздом на мене чекала машина.

Я сіла в авто, водій подав конверт, у якому був кросворд. Я легко з ним впоралася, адже запитання стосувалися мого дитинства, а ключове слово підказало, що їхати потрібно до моїх батьків. У наступному завданні були запитання і три варіанти відповідей, біля кожного варіанту надруковані стрілочки, тобто напрям руху я мала диктувати водієві, відповідаючи на запитання правильно. Кінцевою точкою виявилося кафе "Solo", втім це був не останній пункт! У кав’ярні на мене чекали три конверти, з них я мала обрати, що для мене найважливіше – путівка, шуба чи коханий. Я не замислюючись обрала милого.

У конверті була вказана наступна точка – "Манхеттен", де мене зустріла подруга (партизанка, приховувала цей задум від мене аж два місяці), зав’язала очі і відвела кудись. Коли мені зняли хустинку, я побачила коханого з величезним букетом зі 101 троянди, каблучкою та запитанням, чи вийду я за нього. Я сказала – "Так". Вже потім дізналася, що весь квест знімали, камери були скрізь – удома, в машині, кафе. Я була в шоці, емоції були настільки шаленими, що я нічого не помітила.

Юлія Кучеренко

ведуча свят

Коханий начебто просто запросив мене повечеряти... Але коли ми вийшли на зупинку і чекали маршрутку, під'їхав лімузин! Близько години ми каталися містом. Потім приїхали у "Манеж", піднялися на дах, там нас чекав накритий столик на двох, навколо нього маленькі свічечки! А в іншому кутку грала дівчина на саксофоні. Коли ми піднялись на дах, коханий одразу став на одне коліно і зробив пропозицію!! Він ще щось казав мені, але я не пам’ятаю, емоції переповнювали!

Коли ми каталися на лімузині, почався дощ, мій хлопець дуже засмутився, адже все повинно було відбуватися просто неба, він думав що все накрилося! Але організатори, які допомагали з пропозицією, постарались і зробили накриття! І вийшло ще крутіше – йде дощ, крапельки б’ють по брезенту, він робить пропозицію і грає саксофон!

Ірина Бобух

аналітик

З майбутнім чоловіком зустрічалися рік і вирішили поїхати відпочивати в Єгипет. Він купив путівки, виліт 17 серпня, прийшов до мене на роботу й каже – "Може давай одружимося, буде нам весільна подорож!". До вильоту залишилося два тижні, і мені довелося за коробку цукерок робити у лікаря довідку про вагітність, щоб нас розписали поза чергою. О 5-й вечора 16 серпня в нас весілля, а в дві години ночі 17 серпня виліт до Єгипту, я туди прямо у сукні летіла!

Катерина Чмельова

волонтер групи "Допомога хвостатим"

У 2010 році, коли я працювала на радіо діджеєм, у нас проходив цікавий експеримент, такий собі рекорд "50 годин в ефірі" без сну і відпочинку. І коли йшла якась там 44 чи 45 година, і всі ми були неймовірно втомлені, мій коханий вирішив трішки підняти тонус і безпосередньо в прямому ефірі радіо (він був запрошений як гість) зробити такий сюрприз. І власне, коли ми його щось там питали, тобто брали інтерв’ю, він якось перевів тему на лірику, освідчився мені та запропонував стати його дружиною. У мене втому як рукою зняло, всі після такого вчинку були збудженими та бадьорими. В той же день вирішили своє весілля влаштувати також на радіо і також у прямому ефірі. Так і сталося. То було перше радіовесілля в Україні!

Ірина Тітовська

ведуча, конферансьє

Діло було у новорічну ніч! Ялинку тоді обирали удвох, несли нашу напрочуд пухнасту красуню по калюжах і розталому снігу додому, а тут ще й ліфт у під’їзді зламався, а ми жили на 8-му поверсі… Чому одразу про ялинку? Тому що саме на ній, на одній із гілочок, у ювелірній коробочці золотого кольору (а саме такого кольору були на ній іграшки), замаскованій під ялинкову прикрасу, знаходилася моя обручка. Тому повернувшись вже в Новому році додому, після традиційної щорічної робочої ночі, я нічого не знайшла ні під ялинкою, ні на ній. Друзі, які зустрічали Новий рік з нами, мовчали як партизани!

Вже 1 січня, добре виспавшись, випивши обідню каву, ми разом пішли шукати мій подарунок. Чесно кажучи, я здогадалася, що саме шукаю, але побачила ту шкатулочку не без Сашкових підказок. Вона висіла там, як він потім зізнався, дні зо два, і перед самим моїм носом! Я не пам’ятаю, про що тоді думалося... Пам’ятаю, як ми обійнявшись сиділи на підлозі біля нашої ялинки, у мене на пальчику обручка, тиша... нікого і нічого зайвого! Без галасу, без пафосу, просто, затишно, по-домашньому! Ось така наша новорічна особиста казочка!

Юлія Ярошенко

співачка

Ми вирішили із друзями, парами, поїхати на різдвяні вихідні у Чернівці. Мій коханий Андрій увесь час говорив, що хлопець подруги дуже хоче зробити їй там пропозицію. З цими думками я й сідала у потяг. Одного дня ми домовилися відвідати гарний ресторан. Дорогою наші пари розділилися, подруга знайшла якийсь дивний привід – "Нам нужно купить Тёме шнурки". До ресторану ми запізнилися на півгодини, нашого замовлення не було, але вже стояли келихи та шампанське. Потім хлопці вийшли, а я разом з подругою далі насолоджувалися шампанським. Я почала прислухатися, грала чудова пісня (композиція гурту "Бумбокс" – "Happy end", вперше ми почули її, коли разом їздили на море). Я, звісно, промовила "Класна пісня" і продовжила щось розповідати.

Аж раптом повертаю голову – і бачу мого Андрія з великим букетом білих троянд. Хлопець подруги тим часом схопив планшет і знімав усе. Чесно, я ні слова не чула, що говорив Андрій, бо в мене у той час в голові було: "Тёма, что ты делаешь, отдай планшет! Бери букет, это же Машке сюрприз"! Коли Андрій почав діставати шкатулку з обручкою і ставати на коліно, я продовжувала не розуміти, що відбувається, хоча вже шалено ревіла! Врешті-решт я піднялася, поцілувала його, він одягнув каблучку. Ми вже сіли за стіл, а всі мене питають: "Так что ты ему ответила?". І лише тоді я зрозуміла, що ні слова не відповіла, хоча потім таки сказала те жадане "Так!".

Марина Науменко

режисер монтажу