"Сліпий" експеримент

Все виявилося набагато складніше, ніж я уявляв. Спочатку було навіть страшно. Перше, з чим я зіткнувся, це низька швидкість пересування. Шлях до центру і покупки в магазині зайняли понад годину. Без палички і допомоги сторонніх я б не впорався. Тростина дуже допомагає зрозуміти, де яма, а де бордюр. Єдине, в чому не допомогла тростина, це подолання калюж, я "зловив" майже всі "водойми".

Перехожі допомагали дійти до потрібного місця. Були люди, які самі пропонували допомогу, але таких меншість. Спочатку мене провели до зупинки, підказали потрібний автобус і допомогли сісти. У центрі було складніше, хоча там більше людей, але мало хто звертає увагу на оточуючих. У магазині до мене одразу підійшла консультант і допомогла обрати товар. Вона і провела мене до каси. Але на цьому допомога закінчилася. Щойно я оплатив покупку, біля мене нікого не залишилося.

Було дуже важко зрозуміти, де потрібно повернути, в якому напрямку рухатися. Особливо відчув складність орієнтування біля дороги. Без зору дуже складно зрозуміти, де знаходиться дорога, наприклад, на перехресті вулиці Небесної Сотні і бульвару Шевченка тротуар одразу переходить у дорогу, тобто бордюру немає. Там я навіть не зрозумів, що вийшов на проїжджу частину. Добре, що мене взяли за руку і перевели.

В автобусі не оголошували назву зупинок, це теж великий мінус. Я знаю шлях, тому зміг порахувати зупинки. Сліпим людям дуже складно в нових місцях. Наше місто практично не пристосоване для людей з обмеженими можливостями. Після такого експерименту буду набагато уважніше до них ставитися.

Олександр Пастухов

учасник експерименту

Дуже прикро, що люди рідко звертають увагу на наші можливості. Чомусь зазвичай вважають, якщо людина не бачить, то вона розумово обмежена. Це не так! У нашому товаристві є хлопець, який закінчив магістратуру в польському ВУЗі, але в Черкасах його знання і вміння нікому не потрібні. Сліпих можна умовно розділити на дві категорії: тотально незрячі і люди зі слабким зором, які відрізняють силуети і світло. Для зручності всіх людей з обмеженим зором у Черкасах не вистачає багатьох речей. 

Озвучені світлофори працюють неправильно

Черкаські світлофори зі звуком працюють неправильно. Так, наприклад, за сигналом світлофора на розі Університетської та бульвару Шевченка не зрозуміло, в якому напрямку потрібно рухатися. Була ситуація, коли повністю сліпа людина на цьому перехресті пішла по діагоналі. Або метроном – стукаючий світлофор – біля Першої міської лікарні та центрального ринку... Деякі незрячі не розуміють, що це за сигнал, плутають його з будівництвом. Під час установки озвучених світлофорів ми пропонували свою консультацію, але чомусь нашу пропозицію не взяли до уваги.

Рівних тротуарів з яскравими бордюрами немає

Існують розроблені Кабінетом Міністрів нормативи для людей з обмеженими можливостями. Але, на жаль, їх ніхто не виконує. Перше – це рівні тротуари. Також необхідно помічати яскравим кольором, наприклад, жовтим, невеликі бордюри, переходи і сходинки. Сірий колір для незрячого практично не виділяється. Сходинки у нас маркують тільки знизу. Тобто, коли людина спускається, то позначок не видно. Це неправильно. А якщо тротуар одразу переходить у дорогу, тоді краще робити покриття різним або теж маркувати кольором.

Кондуктори не оголошують зупинки, а водії їх пропускають

Часто проблеми виникають через людський фактор. Деякі продавці некоректно ставляться до нашої проблеми, кондуктори часто не оголошують назви зупинок. Звичайно, можна порахувати зупинки... Але що робити, якщо водій пропускає їх, особливо у вечірній час? Дуже проблемно сісти на автобус в районі центрального ринку, там кожен водій зупиняється, де хоче. Також у автобусів номер маршруту повинен бути написаний в одному встановленому місці на рівні очей.

Тетяна Крячок

голова правління обласної організації Українського товариства сліпих