Черв'яки в зубах і верба з "того місця": черкасці розказали, чим їх лякали в дитинствіБатьківський креатив. |
24 січня 201810952 |
Батьки вдаються до цікавих методів виховання. Коли діти відмовляються слухати всі аргументи, вмикаючи свої улюблені фрази: "хочу – не хочу", "буду – не буду", в хід йдуть не крики й навіть не пасок, а страшилки або цікава брехня.
Більшість дітей чомусь погано їсть, я теж такою була! Особливо не хотілося вечеряти, можливо, ще з дитинства піклувалася про фігуру! Вмовляв мене дідусь, він завжди казав: "Вечеряй гарненько, доїдай усе, щоб цигани не снились"! Після цих слів моя миска була порожньою, я дуже хвилювалася, що вони мені не тільки насняться, а й вкрадуть посеред ночі!
Я мала звичку сидіти на столі, тому мене залякували фразою: "Не сідай на стіл, бо заміж не вийдеш"! Тому, перш ніж порушувати заборону, я думала про важливість заміжжя! Ще у дитинстві я була дуже вибагливою до їжі, могла мало їсти або щось залишати у тарілці! І для мене придумали страшилку – через залишки їжі в майбутньому мої діти будуть ходити не вмитими! Цей факт мене трохи лякав! Було ще одне, я надзвичайно любила воду, з дитинства обожнювала годинами хлюпатися! Щоб вигнати мене звідти, батьки казали: "Не сиди довго у воді, бо верба з "того місця" виросте!
У дитинстві я дуже не любив перші страви, постійно відмовлявся від них! Мама довго вмовляла мене, наказувала! А одного разу в нас з'явилася цікава тарілочка, на дні якої була намальована дівчинка! Тому мама придумала незвичайну мотивашку – вона казала мені, щоб я доїдав борщ повністю, інакше дівчинка потоне! Я по-дитячому вірив у це, тому доводилося їсти перші страви! До речі, "страждав" не лише я, а і моя сестра. Часом їй випадало щастя їсти з цієї тарілочки.
Чомусь у дитинстві я не любила хліб, їла абсолютно всі страви без нього! Батькам не дуже імпонував мій вибір. Але звичайні вмовляння на мене діяли частково, я їла хліб, але постійно залишала кусні. Щоб умотивувати мене доїдати все, мама вигадала таку собі страшилку. Казала мені: "Той кусень, який ти залишиш, буде бігати за собою, аж поки ти його недоїси". Я повірила в це, тому постійно доїдала. Але думки про кусні, які бігатимуть за мною, залишилися. Я часто озиралася і перевіряла, чи вони мене не переслідують.
Мені у дитинстві багато говорили звичайних забобонів на кшталт "Не свисти – грошей не буде"! Але є дещо, про що я згадую досі, бо тоді мені було дуже страшно. Я полюбляв сидіти на лавочці та махати ногами. Щоб відучити від цього, мені казали, що від такої звички може померти хтось із батьків. Я не міг зрозуміти, як це між собою пов’язано. Але це мене дуже налякало, і я тими ногами не махав до повноліття.
Вдома батьки мене страшилками не лякали, але подібна ситуація трапилася в садочку! Тоді тільки з'явилися пральні машинки. В нашому садочку то було місце не лише для прання, а така собі кімната страху! Вихователі водили туди дітей, показували машинки і казали: "Всіх, хто не буде слухатися, будемо туди загружати"! Я тоді так перелякалася, у мене ледь не психічна травма була, але дякую Богу за мудру маму. Вона забрала мене звідти. А вихователям треба думати і не травмувати дітей такими речами.
Часто до дітей, які не слухаються, застосовують прийом: "Ну то лишайся тут, а я пішла". Мене така доля також не оминула. Щоправда, моя мама була більш креативною. І під час мого чергового капрізнічєства сказала щось типу: "Ну от, якщо ти так себе ведеш, збирайся в дитячий будинок". Мовляв, нам таких неслухняних удома не треба. Але мене це не злякало. Я відкрила шафу і сміливо почала показувати мамі речі й питати, що з них мені знадобиться у тому будинку. Зрештою весь цей процес зупинила бабуся, яка заступилась за мене і сказала, що я більше не буду себе так вести. Зараз у мене є племінник, то ми зазвичай його "лякаємо" викликом поліції. Наприклад, якщо їсти не хоче. Пробували й інше, але чомусь найбільше боїться саме правоохоронців. З "бабаїв" і подібного просто сміється.
А якими страшилками вас лякали в дитинстві? Або які “мотивашки” ви придумуєте сьогодні для своїх дітей? Діліться ними в коментарях!
Галина Мазур
пугали особым интернатом для непослушных детей, где не будет друзей и игрушек))
мені подобається1мені не подобається0Мами такі мами)
Тарілка з розмальованим дном була) в не одна) тому на 5 днів точно різних малюнків вистачало.
Ще лякали дитбудинком, а я завжди від того плакала( тому це було кілька разів, батьки перестали травмували мою психіку. Ну і да, про вербу "з того місця" бабуся завжди говорила, бо я дуже любила купатися, тому на мене це не діяло))мені подобається1мені не подобається0