Активісти з Черкас допомагають жителям країн третього світу

Група ініціативних черкащан регулярно їздить в одну з країн третього світу з благородною метою – побудувати школу, їдальню, займатися музикою з дітьми, проводити курси програмування. За час існування проекту "Mission Impossible" черкаські волонтери відвідали різні міста України, Росії (Сибір), Білорусь, Таджикистан, Таїланд, Африку, Індію, Непал, Гватемалу.

Проект "Mission Impossible" з'явився в Черкасах у 2000-х завдяки місіонерові-англійцю. Першу поїздку організували в Танзанію. У подорож можна їхати в ролі волонтера або організатора – запропонувати країну і проблему, яку потрібно вирішити. Навколо цієї ідеї формується коло активістів і починається збір коштів.

Поїздки "Mission Impossible" – це не курорт

Волонтерські поїздки – це не подорож для огляду визначних пам'яток, це допомога нужденним, яка часто включає важку фізичну працю на будівництві, ремонтних роботах у притулках і школах для бідних. У команді мандрівників може бути 15 осіб, але за ними стоять тисячі людей, готових допомагати фінансово та емоційно.

Кожен учасник повинен самостійно забезпечити матеріальну частину своєї поїздки. Для збору грошей організовують спецпроекти, пікніки, аукціони, благодійні концерти, в рамках яких реалізовують різні товари. Продають навіть цвяхи – люди можуть їх купити і зробити символічний внесок у проект будівництва.

Під час підготовки волонтерів навчають, як поводитись у незнайомій країні: як і коли посміхатися, що говорити, чи можна торкатися людей. Найчастіше в команді є учасники, які вже мають досвід подорожей по певній місцевості. Перед поїздкою всім учасникам роблять щеплення й оформлюють страховку. Попри проблеми пунктів призначення, небезпечних для життя ситуацій з учасниками не траплялося.

Особистий досвід волонтерів

Черкащанка Аліна Булла потрапила в проект "Mission Impossible" в ролі учасника у 2004 році і їздила по Україні, а у 2011 році взяла участь у поїздці до Кенії, Уганди, Танзанії і Руанди. Минулоріч Аліна з чоловіком вже самі возили людей в Африку в ролі лідерів.

Наша з чоловіком лідерська поїздка в Кенію була присвячена будівництву літньої кухні для притулку. Там була стара кухня, з якою доводилося перевозити їжу на тачці до притулку, їжа часто розсипалася, і діти залишалися голодними. Ми побудували щось на зразок їдальні, в якій діти могли їсти біля притулку.

Найяскравіші спогади пов'язані з дітьми. Спочатку вони нікого до себе не підпускають, бояться, що їх образять. Вони тебе торкаються, гладять по волоссю, біла людина для них – це незвично. У країнах Африки багато молоді, там дуже рано старіють, одиниці доживають до 60 років через низьку якість їжі, медицини, антисанітарію. Ці діти належать самі собі. В Україні дітям дають все найкраще, в Африці дітей так не цінують. Вони грають на вулиці з обрізками поролону і щиро цьому радіють, бо не мають інших іграшок. 

Зараз ми з чоловіком думаємо над тим, щоб переїхати в Африку на рік і навчити людей набагато більшого, ніж це можна зробити за декілька тижнів.
 

Аліна Булла

волонтер

Закордонні місіонерські подорожі дають черкащанам можливість побачити, як багато є в українців, і як мало ми це цінуємо. У країнах третього світу дуже "кустарний" спосіб життя. Неможливо знайти і придбати будматеріали, люди використовують підручні засоби. Місцеві жителі допомагають волонтерам на будівництві – жінки з прив'язаними до себе немовлятами носять в гору пісок на голові.

Люди помилково вважають, що в країнах третього світу все дуже дешево. Для європейців і американців, напевно, так і є, але це більшою мірою стосується продуктів. А, наприклад, молоток в Кенії коштує 60 доларів і є розкішшю на будь-якому будівництві. Адже середній рівень доходу населення – близько 3 доларів на місяць.

Подібний досвід повністю змінює життя учасників, надихає на аналогічну діяльність в Україні. Тому цьогоріч активісти організували поїздку в Лисичанськ. Команда проекту звела частину церкви, в якій надають допомогу переселенцям.

Для мене проект "Mission Impossible" – це насамперед прекрасна можливість переоцінити свої життєві пріоритети, змінити себе зсередини, а також шанс усвідомити всю ту благодать, яка є в нашій країні. І я кажу не про безвіз і кар'єрні перспективи в IT, а про такі прості речі як питна вода і безкоштовна освіта для дітей.

Олександр Булла

волонтер

Наступна волонтерська поїздка в Кенію відбудеться вже в середині червня цього року. Вона буде присвячена роботі з дітьми в племенах, організації дитячого табору та ремонтним роботам у місцевій школі.

Анастасія Корнієнко