Теа – українка за походженням, але мешкає в Європі. Там вона знімає фільми, які часто отримують відзнаки на європейських фестивалях. Молода фільммейкер має проекти й в Україні. Зараз Теа знімає у Черкасах трейлер до короткометражного фільму "Північна рапсодія".
Режисером бути цікавіше
Я навчалась у Римі, цьогоріч закінчила магістратуру за спеціальністю "Кіно і телебачення та мультимедійне виробництво". В університеті брала участь у програмі обміну студентами, тому навчалась у Оксфорді, Сорбонні та Лондонському університеті. Там ми з колегами і знімали наші перші роботи.
Перший фільм зняла у 2008 році, це була короткометражка "Щаслива нація" – "La Nazione Felice", яку ми робили в Україні. Стрічку знімали для конкурсу в Італії. Ця робота посіла третє місце серед інших студентських фільмів, що допомогло мені вступити до італійського університету. Це дуже трешова малобюджетна робота, яку ми створили за 100 грн, якщо не враховувати подаровану батьком камеру. Але вона вистрілила – і це чудово!
Режисурою та постановкою я займалася ще в школі. Якось я намагалася вступити на акторський факультет в університет Карпенка-Карого, але мене не взяв особисто Богдан Ступка. І тоді я вирішила, що бути режисером, мабуть, краще: він сам створює середовище, втілює власні ідеї. Це цікавіше. У моїй фільмографії поки що немає повнометражних робіт, я знімала короткометражки, відеоарт, трейлери – всього маю близько 20 робіт різної якості.
Було б цікаво зробити Черкаси впізнаваними на кіноекранах
В Черкасах я планую знімати короткометражний фільм, з якого в майбутньому вийде повний метр. Це дуже великий і амбіційний проект після завершення університету. В Черкасах дуже непросто все організувати, оскільки тут немає необхідної технічної бази, потрібно звертатись у Київ. Звісно, я буду знімати і в столиці, тому що вона фігурує в сюжеті. Але у великий метр я дуже хотіла б додати Черкаси й область.
Думаю, це дуже круто і драйвово – знімати у місті, де нічого не відбувається у сфері кіно. У Києві ситуація інша. Там є університет імені Карпенка-Карого і своя "кінотусовка"... У Черкас немає того впізнаваного на екрані колориту вулиць, як у Львова чи Одеси. Було б цікаво його створити. Або хоча б спробувати.
Фільм, який ми зніматимемо в Черкасах – це така собі магічна історія про силу уяви. У ній переплітаються народні традиції та реалії сьогодення. Це історія про дівчину-фотографа, яка знімає репортаж про магічні місця у Києві. З огляду на теперішню ситуацію, коли всі об’єктиви спрямовані в бік війни на Сході, політики та різноманітних конфліктів, це завдання є дещо незвичним. Дівчина знімає археологічну довідку, але з нею трапляється нещасний випадок. ЇЇ ґвалтують, фотографиня звертається у поліцію, проте ніхто цим займатися не збирається через купу різних факторів. Після цього починається її квест між реальністю та фантазією... Коли вона робить фоторепортаж і дізнається, що вагітна...
Для трейлера фільму "Північна рапсодія" я обрала впізнавані черкаські локації – Сосновський бір і покинутий будинок культури в Дахнівці. Вони добре показують настрій фільму, створюючи магічну атмосферу. У Соснівці ми знімали на світанку, вся галявина була оповита серпанком туману – вийшли дуже поетичні кадри минулого руської землі. У Дахнівці знімалася сучасна частина фільму, де фотограф Майя оглядає величну будівлю, яка лежить в руїнах – спадщину несподіваної незалежності. Матеріал, як на мене, вийшов дуже атмосферний і стильний.
Багато людей вважає, що ми підіймаємо дуже страшні і сумні теми, але насправді все це – метафори. Я дуже люблю з ними працювати. Це своєрідний образ України і її архетип нації, яку розривають зсередини і ззовні суперечності. Вона не може вирішити. куди і як іти...
Я не живу в Черкасах протягом 11 років. Коли я повернулася сюди, побачила суттєві зміни. Думаю, все змінилося на краще: обновилося покоління, покращився культурний рівень, з’явилися соціальні молодіжні ініціативи і тренди, яких раніше (коли я навчалася в середній школі) просто не існувало. Я помітила активну участь студентства та молоді у суспільному житті, розквіт волонтерства, бажання перетворити місто у зручне і цікаве для життя.
Чому Черкаси привертають мою увагу? Тому що тут є великий потенціал і немає конкуренції, а бути першим у якійсь справі – це завжди приємно, хоч і нелегко. Позитив Черкас блокує бюрократичний апарат і старі схеми: щоб їх обійти потрібен час і значні зусилля. Якщо говорити про кінематограф, то відсутність технічної бази та брак фахівців знижує привабливість регіону з погляду кіновиробництва. Крім того, близькість столиці також негативно впливає на розвиток Черкас – усі їдуть знімати у Київ. Проте я вірю, що зможу реалізувати свій творчий задум саме в Че.
Дарина Дячок
Хочете підказати нам тему статті чи новини? Напишіть її на пошту нашому редактору і +100500 до карми вам гарантовано!
