Не жіноча справа: черкащанки у чоловічих професіях

Ці жінки доведуть вам, що проявляти хоробрість, ловити правопорушників, розбиратися в техніці, боксувати, рятувати людей у надзвичайних ситуаціях можуть не лише представники сильної половини людства. 

"Я з чоловіками на рівних. Із ними працювати надійніше!"

Наталія Іванова – єдина у Черкаській області представниця прекрасної статі, яка керує системою пожежної охорони району. Виїжджаючи на аварії та рятуючи людей у надзвичайних ситуаціях, молода жінка навчилася проявляти справжню мужність і хоробрість.

Фото – Art Photo Studio

Наталія Іванова, 28 років

Начальник Маньківського районного сектору Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій

Я працюю у сфері цивільного захисту вже 8 років. Два роки на керівній посаді у колективі з 20 чоловік. У дитинстві мріяла стати лікарем, але мама наполягла на тому, щоб я вступила у пожежний інститут. Їй подобається, коли дівчата ходять у формі...

Вже після першого місяця навчання в Інституті пожежної безпеки імені героїв Чорнобиля зрозуміла, що це – моє. На четвертому курсі почала працювати в Маньківці на посаді старшого інспектора з дізнання. Саме тоді й отримала своє перше звання молодшого лейтенанта, а згодом і лейтенанта.

Робота дуже складна як фізично, так і психологічно. Часто працюю у вихідні дні. Якщо чесно, інколи з'являлося бажання все закинути, відчувала, що вже не можу. Особливо важко у трагічних ситуаціях. Були випадки, коли не встигали допомогти людині, і вона помирала просто на очах. А трапляється, рятуєш людину, а вона замість подяки ще й починає лаяти тебе.

Проте в іншій професії себе не бачу. Та й у чоловічому колективі працювати легше. Знаєте, як кажуть про дружній жіночий колектив? З чоловіками надійніше.

Батькам про роботу майже нічого не розказую, щоб менше хвилювалися. Менше знають – міцніше сплять. Другої половинки у мене наразі немає. З нашою роботою не до особистого: професія завжди на першому місці.

"Відчуваю гордість, тому що люди отримують тепло і гарячу воду завдяки мені!"

Жінкам під силу справлятися з емоціями та розумітися на техніці. Працюючи на посаді оператора котельні протягом 18 років, Таїсія Джулай навчилася контролювати свої почуття, проявляти врівноваженість та холодний розум, а в критичних ситуаціях діяти як чоловік.

Таїсія Джулай, 53 роки

Оператор котельні КП "Черкаситеплокомуненерго"

Купа труб, металевих деталей, котли, показники на специфічному обладнанні – це мій звичайний 12–годинний робочий день. Я слідкую за процесом нагрівання води для гарячого водопостачання та опалення в зимовий період, контролюю зниження чи підвищення температури обігріву, потужність котлів, обов'язково знімаю показники обладнання щогодини. Можливо, прозвучить дивно, але ця робота подобається мені саме великим ступенем відповідальності. Ти завжди повинен бути уважним і готовим до будь–якої ситуації, адже ми працюємо з природнім газом...

Наприклад, нещодавно у трубі, через яку циркулює вода в котлі, з'явилася тріщина. Довелося швидко зупиняти роботу, перекривати трубу та переходити на резервний котел. Чимало проблем і тоді, коли вимикають світло хоча б на секунду. Якщо вдома прилади це можуть і не відчути, то у нас в котельні обладнання чутливе, тож виникає збій...

У таких ситуаціях важливо тримати себе в руках та не панікувати. Так, жінки емоційні, але контролювати свої почуття можна навчитися. Щоб заспокоїтися та подумати, мені потрібно постояти декілька секунд. Важливим фактором є й допомога колег, які працюють разом на зміні. Я повинна бути впевненою, що ніхто з них мене не підведе. Саме тому емоційні й імпульсивні люди у нас надовго не затримуються.

Зараз багато чоловічих професій "ожіночнені". На мою думку, так відбувається, тому що жінки більш зібрані та відповідальні. Нехай чоловіки не ображаються… Але ж це правда! Представницям прекрасної половини людства важко у тих професіях, де потрібно використовувати фізичну силу. Правда, на мою думку, якби й справді була якась надзвичайна ситуація, жінка впоралася б і з нею.

"Бокс – травматичний вид спорту. В цьому криється його єдиний недолік..."

Із 2012 року жіночий бокс включено у програму Олімпійських ігор. Проте є ті, хто вважає цей вид спорту чоловічим. Деякі представниці прекрасної статі з цим не погоджуються. Серед них і наша героїня – Марина Мальована, яка нещодавно виграла Кубок України з боксу.

Фото надане героїнею статті

Марина Мальована, 19 років

Боксер, восьмиразова чемпіонка України серед юніорів, молоді й жінок, чемпіонка Європи 2010 року, срібна призерка у Польщі та Росії, бронзова призерка Чемпіонату світу в Туреччині 2012 року

Спортом займаюся протягом 13 років. У шестирічному віці тато повів у зал та почав тренувати. Насправді він дуже хотів хлопчика…

Я ж мріяла розвиватися в музичному мистецтві – грала на скрипці, співала. Якщо й думала про спорт, то тільки про стрільбу з лука чи зброї. Про ці плани довелося забути... Через тренування у мене практично не було дитинства та друзів. Я постійно їздила на змагання та збори. В школу ходила тільки до 8 класу, потім оформила вільне відвідування. Зараз я навчаюся на тренера з боксу. Якщо все вдасться, не відмовлюся від пропозиції працювати за спеціальністю за кордоном. Потім планую отримати другу освіту дизайнера–стиліста.

У цьому виді спорту ніколи не почувала себе незручно. Межа між чоловічими та жіночими професіями зараз розмита. Якщо чоловіки можуть бути хорошими стилістами, перукарями, дизайнерами, то що заважає жінці бути успішною на більш "чоловічій" роботі?

Бокс – дуже травматичний спорт. Якщо ти і виграєш певну суму грошей, то щонайменше половину витратиш на лікування після змагань. Я дуже переживаю з приводу травм, переломів, струсів мозку… У цьому спорті мене підтримує родина: тато – тренер, мама – медсестра. У важких ситуаціях вони допоможуть. Бокс – це не улюблене заняття, а моя робота. Вже 5 років я забезпечую себе й допомагаю родині фінансово. Зараз у мене контракт в Україні, якщо запропонують роботу за кордоном – поїду.

Сьогодні активно готуюся до Міжнародного турніру в Ірландії, а наприкінці року візьму участь в чемпіонаті України, буду змагатися за ліцензію для поїздки на Олімпійські ігри.

"Люблю ловити правопорушників. Відчуваю такий адреналін!"

Уже 13 років охоронець Анна Петрик доводить, що жінка може бути успішною на "чоловічій" роботі. Ловити злочинців, працювати у службі безпеки на різних підприємствах, охороняти будівлі – хто сказав, що це під силу лише представнику сильної статі?

Фото – Валерій Січкар

Анна Петрик, 46 років

Старша зміни в охоронній фiрмi "Лідер"

Робота у сфері охорони близька мені за характером. Маю запальний темперамент: виконуючи посадові обов'язки, відчуваю, що у своїй тарілці. Та й з фізичною підготовкою все добре – кандидат в майстри спорту з легкої атлетики.

Щоправда, в юності планувала бути викладачем фізкультури, тренером, мріяла працювати з дітьми. Навіть закінчила музичну школу з класу фортепіано... Але бойовий характер переміг: залишилася у сфері, що дає вихід енергії.

Я охороняю різні об'єкти, ще й затримую осіб, які здійснили крадіжку або викликають підозру. Маю право не допустити до роботи людей у стані алкогольного сп'яніння або тих, хто вносить алкогольні напої на територію підприємства. Також слідкую за ввезенням різних товарів відповідно до накладних... А ще я навчаю молодий персонал. Це складно, тому що не всі одразу розуміють суть професії охоронця.. Всі ми різні, і до кожного потрібно знайти свій підхід.

Працювати охоронцем і справді складно. Але я люблю цю роботу. Часто власноруч затримую правопорушників – це такий адреналін!.. Тим паче, працювати є з ким: як у Радянському Союзі було бажання винести щось із підприємства, так і зараз. Наприклад, був випадок, коли працівник підприємства крав шифер у свого директора. Щоб зловити недобросовісного підлеглого, мені довелося сидіти в засідці... Зате спіймала злодія на гарячому.

До тих людей, хто вважає мою професію чоловічою, ставлюся скептично. Жінки вже давно почали виконувати функції представників сильної половини людства! Проте не думаю, що жінці все під силу: професії шофера, зварювальника та деякі інші залишаться виключно чоловічими.

Анастасія Дядюша