Андрій Ручкін

В усі пори року і в будь-яку погоду в Черкасах можна зустріти рибалок. Вони люблять ділитися своїми історіями та байками про 50-кілограмових щук та інших підводних “монстрів”. Ми дізналися у голови Федерації спортивної риболовлі Черкаської області, де в місті є пам'ятник рибалці, якого вбив сом, і як зрозуміти психологію риби, щоб її перехитрити.

Перший спінінг купив близько 10 років тому. Десь зо два роки ловив рибу і думав, що все вмію. Якось попросив друга, який займається спортивною риболовлею, взяти мене на змагання. Подивився, як рибалять чемпіони України та світу, і зрозумів, що так нічому й не навчився. Після цього поїхав у Черкасах на водойму і зловив 40 щук за три години. Зрозумів, що є чому вчитися, і вступив у Федерацію риболовного спорту.

На спортивних змаганнях ми не ставимо за мету – зловити найбільшу рибу. Учасникам треба набрати найбільше балів, тобто показати гарний загальний результат. У рибальському спорті потрібно зважати, як змінюється ситуація на водоймі, як поводиться риба, швидко “читати” водойму, добирати приманку і обіграти 20 осіб, тобто зловити більше за них.

Моя найбільша риба – близько 5 кілограмів, друзі ловили щуку і по 10-14 кілограмів. Якось я за три години зловив 70 щук. Поведінка хижої риби залежить від трьох факторів: наявності кисню, їстівних риб і конкурентів-хижаків. Зараз у Дніпрі риба не ловиться в тих місцях, де ловилася місяць тому, адже стало холодно, течії з’явилися там, де їх раніше не було. Вода зриває траву, вона гниє і випалює кисень. А риба, якій він потрібен, мігрує. Якщо влітку можна ловити на глибині метра, то у листопаді ця ж риба – вже на глибині 6-10 метрів. Зараз риба починає збиратися у великі косяки і шукати собі "стоянку" на зиму. І поряд зі стадами білої риби тримаються щуки.

Риболовля – це відкриття, вона щоразу нова й особлива

Звичайна риболовля – це відпочинок, а спортивна – це заняття, що вимагає вашої участі. Існує Всеукраїнська федерація риболовного спорту та її обласні підрозділи, є Всесвітня федерація, окремі ліги з ловлі певних видів риб, наприклад форелі, щуки чи судака. Змагання проходить у два-три тури, тур триває три години.

У спортивному рибальстві всі засоби, які нівелюють участь людини у змаганнях, заборонені. Не можна використовувати відвідний повідок, їстівну приманку. Важливо, щоб сам рибалка за допомогою своїх дій, умінь і знань зловив рибу. Результат повністю залежить від розуміння риби, її звичок і поведінки. Потрібно знати, як буде діяти риба залежно від змін у річці.

Всю рибу, яку ловимо на спортивних змаганнях, відпускаємо. Ми не прагнемо з’їсти рибу, тут мета – зловити її. Рибалку навіть не допустять до змагань, якщо він не має спеціальних приладів, які гарантують, що риба залишиться живою. Я прихильник спортивного підходу й поза змаганнями, тому улов забираю собі десь тричі на рік, решту – відпускаю.

Спортивне рибальство – це адреналін від покльовки. Ти відчуваєш, як риба атакує приманку, відчуваєш ривок у руці. Ти завмер, хвилину стоїш нерухомо – і коли це трапляється, відчуваєш адреналін. Іноді риба не ловиться, і ти не розумієш, що відбувається. А потім усвідомлюєш причину і добираєш потрібний ключ. Закидаєш приманку і ведеш її у воді так, щоб риба подумала, що це справжній живий об’єкт. По суті, рибалці потрібно обдурити рибу.

Риби стало значно менше, вона гине

Я не беру участі в зимовій рибалці, у деяких країнах Європи це незаконно. В холодну пору року у риби сповільнений метаболізм, зловити її значно легше. І якщо в людини немає совісті, то вона завдасть річці й популяції риби великої шкоди. В Європі заборонена також ловля на доріжку. Це спосіб, коли людина пливе, п’є чай і каву, а часто – коньяк, а риба сама ловиться. Не треба докладати зусиль для того, щоб її впіймати. Ми не поважаємо такий підхід.

Останнім часом риби стало менше – вона гине, акваторія Дніпра замулюється. Водосховище, на якому ми з вами живемо – не природна водойма, за нею треба доглядати. Зараз воно заростає та міліє через мул. Ще одна проблема – у річці є велика кількість водяного горіха, занесеного в Червону книгу, а він "випалює" простір для інших рослин і риби. Раніше канали входу в річку, якими риба заходить і виходить на нерест біля Коробівки та Кединої Гори, постійно прочищали. Риба мала змогу нереститися і відійти. А зараз, коли вода відступає на зиму, вона часто залишається у локальних ямах. Вода там замерзає, давить на рибу, і вона гине.

Рибні господарства ловлять більше норми. Люди не соромляться ставити сітки, не соромляться ловити на електровудку. На дамбу взимку приїздять машини "блатних", які купують собі місце, відкуповуються від усіх служб і спокійненько ловлять собі рибу сотнями кілограмів. Що буде з Дніпром, якщо так продовжуватиметься далі, не знаю.

Соми у Дніпрі – справді величезні, є й по 100-150 кілограмів, і це не найбільші

На одній із чашечок на дамбі є пам’ятник рибалці, якого вбив сом. Чоловік прострілив сома рибальською стрілою, сом рвонув, рибалка полетів і вдарився об викорчуване дерево. Тому, якщо сом великий, краще не ризикувати і просто його не чіпати. Соми у Дніпрі – справді величезні, є й по 100-150 кілограмів, і це не найбільші. Вони люблять жити у ямах і норах. Найбільше їх у ямах біля ГЕС, адже рибка потрапляє у гвинти, і її шматки падають на дно. А сом тим часом просто сидить на дні ями і тримає пащу відкритою, їжа сама летить йому до рота. Сом – ось хто втілив мрію всіх ледарів.

Якось на чемпіонаті ми з другом втратили всю рибу. Були дуже гарні шанси на виграш. У другому турі ми зловили багато риби, залишалися хвилини до повернення на берег, якби спізнилися – нам не зарахували б результат. Я рушаю, і тут чую ззаду "Ааааа!". Друг не встиг вийняти рибу із води, її розрізало гвинтами. Ми довго сперечалися, хто піде ці "результати" демонструвати, і чи показувати їх взагалі. Нас підняли на сміх усі 20 інших учасників турніру. Вони хвилювалися, бо ми були серйозними претендентами на перемогу, а тут така історія... Рибу довелося посмажити!