Наші спеціалісти: Забуй Марія Петрівна

Здобула  здобула кваліфікацію лікаря у 2008, завершивши навчання в Тернопільському Державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського. На базі Черкаської обласної психіатричної  лікарні та Київської Національної  медичної академії  післядипломної освіти імені П.Л. Шупика пройшла курс навчання за спеціальністю "Психіатрія".

Працюючи лікарем в державних медичних закладах, паралельно навчалася на базі Вісбаденської Академії Психотерапії (Германія),  отримала підготовку Європейського зразка від Вісбаденської Академії з присвоєнням звання  "Базовий консультант Позитивної психотерапії". В подальшому продовжує підвищувати кваліфікацію на мастер-курсах Позитивної психотерпії,  "Групповая психотерапия, Группы Самопомощи, Психотерапия Группы" т.д.

Творчо співпрацює з колегами-психотерапевтами психоаналітичного та Адлеріанського напрямку (VCV Київський Центр Взаємовідношень), позитивної психології (Вісбаденської Академії Психотерапії), залучена до проведення тренінгів по особистому розвитку та до  розгобки тренінгових програм, асистує та організовує посттренінгову підтримку клієнтів, залучена до супервізійних зустрічей.

У 2013  -  2014 рр працювала у Смілянському міському  центрі для сім′ї, дітей та молоді, на посаді фахівця соціальної роботи. Проводила роботу у вигляді психологічної діагностики особистістних питань, сімейних та інших видів партнерських взаємовідносин використовуючи  спонтанне самовираження під час маніпуляцій у піску. Психотерапія проводилась в рамках юнгіанського підходу пісочної терапії, арт-терапії, психодрами та корекції по моделі балансу Позитивної психотерапії.

Під час роботи у Психоневрологічному інтернаті (2012-2015) проводила сеанси пісочної терапії з метою психокорекції, психологічної реабілітаціі людям, що переживають відчуття втрати родини, домівки та здоров′я т.д.

На даний момент практикуючий лікар-психіатр та лікар-психотерапевт.

Принцип психотерапевтичної роботи базується на індивідуальному підході з застосуванням найбільш зручної для клієнта та ефективної методики до хвилюючого його питання в контексті запиту.

Робота проводиться у вигляді:

• допомога хворим на психосоматичні захворювання, усвідомлення причин їх розвитку, закріплення нових моделей мислення (страждаючий на хворобу психосоматичного генезу, а саме на гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, ожиріння, бронхіальну астму та гіпервентиляційний синдром, нейродерміт, остеохондро; хворі з грижею міжхребцевого диску, нервову анорексію, булімію; психогенні причинни можуть бути при захворюванні крові, виразковій хворобі шлунка чи адцятипалої кишки, виразковому коліті, хворобі Крона (схильні до пронсів), закрепі, при частих простудних  захворюваннях, нежиті (алергічні та запальні процеси), порушеннях ковтання, кашлі, холециститі, захворюваннях серця);
• психосоматика безпліддя у жінок;
• післяабортний синдром;
• якщо психічна діяльність людини хоч у чомусь не відповідає нормі, що часто спостерігається при порушеннях настрою, наявності у структурі особистості підвищеної тривожності, слабкості мотивації, нерішучості у здійсненні рішення, фіксованість на своїх негативних переживаннях, що порушує нормальне функціонування;
• страхи, фобії як наслідок дуже інтенсивної травмуючої ситуації, перенесеного насилля, воєнних дій, втрати близької людини;
• депресивні стани як наслідок сформованності установки жертви (коли пацієнт може почувати себе загнаним звіром); якщо тривожність тривала і сильновиражена, то в цьому випадку може перейти в стан депресії); а також до невротичного стану часто призводить нереалізованість, залежність від значимих близьких в тому чисті, заниження самооцінки;
• якщо людина усвідомлює, що в житті не все гаразд, відчуває заздрість знайомим, які досягають успіху, то є шанс замінити свій власний погляд на життя і діяти відповідно; нерозуміння простих істин часто є причиною невдач – люди просто не знають, як контролювати свою психіку, і поступаються неконструктивним звичкам;

СНІДофобія, кардіофобія та ін фобії, переборення страху публічного виступу;

• мають проблемні взаємовідношення з близькими, а саме поверхові стосунки, відчудження, замкнутість, недовіра, ворожість, агресія, особистісні проблеми такі як відчуття порожнечі, безвиході; замість справжнього сенсу життя, що набувається у взаємовідносинах, людина прагне віднайти його в інших сферах – роботі, успіху, матеріальних здобутках;
• допомога у пропрацюванні  негативного досвіду, прожити кризові особистісні стани  з наступним виходом у ресурсний стан з виявленням можливостей реалізаціі здібностей клієнта;
• прийняття вірного для людини рішення;
•  "пропрацювання" конфліктної ситуації в пісочниці сприяє зняттю психоемоційного напруження, дезактуалізує конфлікт, віднаходиться внутрішній ресурс особистості;
•  усвідомлення неконструктивних концепцій, установок  дитинства  з наступним вибором здорової моделі взаємовідносин з собою, з оточуючими;
• психокорекція методом пісочної терапії з членами сімей, що потрапили в складні життєві обставини;
• рекомендаціі щодо виховання та навчала батьків індивідуальному підходу до дитини в процесі спільної гри (ігротерапія), з метою виходу зі "стресового" стану та попередження в подальшому психосоматичного розладу,  налагодження взаємовідносин у сім′ї; 
• контроль за ефективністю підтримуючої психотропної фармакотерапії;
• психокорекційні бесіди з психічно хворими,   творче самовираження в побудові пісочних картин допомагає покращенню самопочуття, надає значимості власної особистості.
• пропрацювання психотравмуючих подій минулого зменшуває актуальність внутрішніх переживань, вирівнюває настрій;
• сором’язлива, нерішуча молодь, яка через хибні переконання займають вимушену пасивну позицію в житті та страждають з приводу цього;
• люди з розвинутим почуттям вини, завищеним почуттям обов’язку перед оточуючими;
• дружини алкоголіків;
• люди, які переживають горе;
• люди, які страждають на компульсивне кохання (на користь  розладу подібного до наркоманічного виступає те, що часто про допомогу до спеціаліста звертається дружина (чоловік страждаючого), такі клієнти залежні від своїх "коханих", часто повертаються до них, не зважаючи на усвідомлення зради, також помітно гальмується соціальний та особистісний розвиток, з’являються психосоматичні захворювання);
• якщо з раннього дитинства у вихованні пацієнта насаджувалася невпевненість у власній здатності рішення звичайних життєвих ситуацій, внаслідок застосування невірних алгоритмів виховання; оскільки більшість людей люблять своїх матерів (чи значимого дорослого, що замінює матір), то часто не вбачають  негативних наслідків такого виховання. Психотерапевтичний процес покликаний навчити брати особисту відповідальність у проблемних взаємовідносинах, так як неусвідомленність власного вкладу є першопричиною життєвих негараздів та психічних розладів. Тому освоєння нових, більш продуктивних схем мислення та моделей поведінки свідчить про набуття нового досвіду та початком якісних змін у житті;

Користується:

• Психоаналіз;
• Адлеріанський напрямок;
• Тілесо-орієнтована психотерапія;
• АРТ-терапія;
• пісочна терапія та методика асоціативних карт;
• концепції Позитивної психології;
• притчі та казкотерапія.