Гєна, Лондон і патріотизм – четвертий день "Сцени людства"

Гєна – звичайний білоруський сантехнік, роботяга, яких сотні не лише в Білорусі, а й у всіх пострадянських країнах. Його життя важко назвати унікальним чи успішним: школа, ПТУ, одруження "по зальоту", алкоголізм, строк за крадіжку, розлучення… Але Гєну поважають в його ЖКГ, він майстер на всі руки і здатен полагодити будь-яку поломку. А ще він любить плести із соломи. Комусь то, може, й смішно, а йому – подобається. 

Доля підкинула Гєні цікаву пригоду й несподівану поїздку до Лондона. Десь у мріях він вже бачив, як йому пропонують лишитися у столиці Британії, але ночами йому сниться рідна Білорусь і… він щиро хоче додому. 

Гєна – універсальний, збірний образ звичайної людини, яка не позбавлена почуття патріотизму, доброти, проста й щира в своїх вчинках. Це гідний акцент на те, що любити свою країну можна не тільки на словах, а просто існуючи, пливучи за течією, врешті-решт, чистячи міський водопровід. У когось він викликає посмішку, в когось – сум, хтось підтримує й розуміє Гєну, комусь його шкода, але нікого він не залишає байдужим. Адже він – справжній. 

Саме за оцю звичайність, доброту, наївність любить свого героя виконавець головної ролі, львівський актор Ярослав Федорчук. Каже, що Гєна в чомусь схожий і на нього, деякі з показаних на сцені відчуттів героя знайомі і йому. Хоча роль давалась не так легко, як здається. І досі, щоразу виходячи на сцену саме в цьому образі, Ярослав надзвичайно хвилюється, хоче, аби його Гєна залишався таким же реальним, без зайвої театралізації.

До Черкас "Лондон" привіз відомий драматург Павло Ар’є. Творець вистави зізнається: найбільше хотів позбавитися будь-якого пафосу в темі патріотизму й любові до батьківщини, адже кожен відчуває їх по-різному, і зайвий патетизм в простій життєвій історії просто неприйнятний.