Виставка "На камені рідного слова"

Літературну Черкащину годі уявити без творчості Василя Захарченка.

Народився 1936 року в селі Гутирівка на Полтавщині. Ще в шкільні роки майбутнього письменника зачарувало правдиве поетичне слово Олеся Гончара, що стало для нього вогником, який освітив молоду душу. Пізніше його надихали "три Григорії – Косинка та два брати Тютюнники". З цих джерел він наснажувався, шукаючи власну творчу стежку. Літературний шлях Василь Захарченко розпочав у 1963 році, опублікувавши перше оповідання. Відтоді стали з'являтися одна за одною збірки повістей і оповідань "Співучий корінь" (1964), "Стежка" (1968), "Дзвінок на світанні" (1981), "У п'ятницю після обід" (1982) та ін. 31 січня 1973 р. В. Захарченка було заарештовано за антирадянську діяльність за ст. 62 КК УРСР, і через кілька місяців, 26-27 липня 1973 р. Черкаським обласним судом засуджено на п'ять років суворого режиму. Покарання відбував у Пермській області. Василя Захарченка завжди наснажувала поезія Тараса Шевченка. "Прочитайте „Кобзар“, – закликає Захарченко. – Там у кожному рядкові проглядає наш український Вашингтон. Бо сам Шевченко був першим нашим Президентом, першим Парламентом, нашою Державою. Такою державою, у якої кожна жилочка тремтіла за Україну". 1995-го року Василь Захарченко став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка за роман "Прибутні люди", опублікований 1994 року в журналі "Вітчизна". Ця найвища літературна нагорода мовби підсумувала творчі здобутки кількох десятиріч відомого українського письменника-прозаїка. В.І. Захарченко пішов з життя 5 грудня 2018 року в м.Черкаси.

До дня пам'яті письменника у музеї "Кобзаря" Т.Г.Шевченка відкрито виставку "На камені рідного слова", де представлені рукописи, машинописи, рідкісні видання, а також невідомі широкому загалу світлини Василя Захарченка.