Досвідчений мандрівник про те, чому так важливо подорожувати світом
Коли зійдеш на високу гору, перед тобою відкривається безліч гір, на які ще тільки належить піднятися. (Нельсон Манделла)
Матвій Цимбал – мандрівник із Черкас, який побував на трьох континентах, відвідав 9 країн, а також об’їздив майже всю Україну.
Мандрівник, арт-директор студії crispmotion.com побував у багатьох бідних країнах світу. Після таких подорожей Матвій точно знає, в Україні все не так погано, як здається...
За своє життя встиг побувати в Індії, Туреччині, Кенії, Танзанії, Руанді, Уганді, Великобританії, Мексиці та Росії. Найбільше запам’ятався той факт, що в багатьох набагато бідніших країнах, ніж Україна, люди більше вміють радіти життю. Цьому треба повчитися...
Подорожувати почав на першому курсі університету. Це був автостоп в Полтаву, ми з другом десь почули, що так можна подорожувати безкоштовно, взяли 8 гривень на двох і поїхали. Не можу сказати, що це була легка подорож, але було цікаво.
Вперше поїхав за кордон у Індію. Мені випала нагода бути частиною команди волонтерів, яка працювала з сиротами і дітьми з дуже бідних сімей по всій Калькутті. Вдень ми фарбували і ремонтували шкільні класи, де вони вчаться, а ввечері спілкувалися з дітьми, пригощали їх їжею з Макдональдсу, разом грали в футбол чи крикет. Ми провели там три тижні, але мені так сподобалось, що я залишився б там і на рік. Хотілося б побачити всіх цих людей, за якими дуже сумую. Там я потоваришував з деякими дітьми, ми досі спілкуємося в фейсбуці, коли у них є доступ до інтернету. В Індії тебе цінують не за твої гроші або знайомства, а за те, який ти є.
В Африку їздив у складі волонтерської команди будувати резервуари для збору дощової води. В багатьох африканських селах за водою треба іти по декілька кілометрів. Зазвичай воду треба брати в низині і тягнути дві каністри під гору. Вода настільки брудна, що у нас в такій ніхто навіть ноги не мив би, не те що пити...
Люди там живуть у дуже маленьких домівках без вікон, дітям в школу часто доводиться ходити в інше село за десятки кілометрів. Самі африканці, на перший погляд, дуже ліниві – часто можна побачити людей, які просто лежать під пальмою біля дороги і дивляться на машини, які проїжджають повз. Але коли вони беруться до роботи, то працюють втричі швидше за нас.
Якщо будете в Уганді, обов’язково спробуйте рафтинг на річці Ніл. Це була одна з найкрутіших подій в моєму житті. Щоб не бути голослівним, рафтинг в Уганді має найвищий рівень – 5. Деякі пороги понад 4 метри заввишки! Це було неймовірно, до того ж на півшляху ще й пішов дощ, що додало Нілу ще більшої краси.
Для більшості українців Туреччина – це просто готелі "all inclusive", але це дурний стереотип. Я був у Стамбулі, і він виявився невимовно цікавим містом. Там дуже багато історичної архітектури, храмів і мечетей. Чого тільки вартий місцевий базар! Море хоч і не придатне для відпочинку, але порт має неперевершений вигляд! Якщо Ви любите міста з історією, Стамбул – це те, що треба.
Часто люди доводять подорожі до своєрідного культу чи сенсу життя. Звичайно, зараз це нереально модно, особливо з появою інстаграма. Але для мене це просто можливість насолодитися самим процесом. Не важливо, їдеш ти кудись в інші країни, чи просто на Західну Україну, головне – не сидіти вдома.
Мені більше подобається подорожувати в компанії. Тоді є змога розділити момент захоплення від побаченого з тим, хто поряд. А якщо ти сам, то і немає кому сказати: "Чувак, викупай, оце крутотень!" Для партнера дві найважливіші риси: невибагливість і почуття гумору. Все інше – дрібниці.
Для орієнтування у місцевості в незнайомих місцях найчастіше питаю у людей або використовую GPS на телефоні. Мовних бар’єрів під час подорожей загалом не виникає, майже завжди можна знайти людину, яка розуміє англійську. В Латинській Америці з цим, звичайно, важче, проте я знаходив вихід із ситуації.
Вирушаю в подорожі завжди по-різному: іноді цілий рік вдома, а іноді кожний місяць десь буваю. У мене є своєрідна "ломка" за подорожами, як то часто є у мандрівників. Без цього ніяк: якщо вже підсів, назад дороги немає.
Я об’їхав майже всю Україну. З обласних центрів у моєму переліку є Київ, Житомир, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці, Хмельницький, Вінниця, Одеса, Полтава, Дніпропетровськ, Сімферополь. Але найпрекраснішими місцями я назвав би майже все, що є на Івано-Франківщині. Там дуже гарна природа. Ще можу виділити водоспад Шипіт, наш Буцький каньйон, дуже красиву панораму на місто Заліщики, якщо дивитися на нього з іншого берега. Неперевершені також за красою місця Криму біля Севастополя.
Черкаська область, звичайно, не наймальовничіша в Україні, але навіть у нас є багато чого цікавого. Просто ці місця не надто відомі загалу. Як я уже і казав, дуже гарно в Буцькому каньйоні, ще, звичайно, в Каневі, гарний парк є в Корсунь-Шевченківському. Не можна не сказати і про кар’єр, що знаходиться поблизу Сміли.
За менталітетом мені найближчі люди в Індії. Дуже щирі та добрі. Нам є чого у них повчитися. В цій країні я багато спілкувався з сиротами. Вони одразу сприймають тебе дружньо, адже ти ще не ніяк заплямував свою репутацію, тому в них немає причин ставитися до тебе насторожено. Я думаю, така риса не завадила б і нам. Найважливіше, що у них є, це дружба. Мабуть, саме про них співав Кузьма: "Не маючи нічого – мати все".
Після подорожей іншими країнами я зрозумів, що життя в нас набагато краще, ніж думає більшість українців. Коли у вікнах є скло, а в крані гаряча вода – це нереально круто. Коли в школу тобі йти не 16 кілометрів пішки, а декілька кварталів – це круто. Коли тобі не треба з братами спати по черзі на підлозі, бо на всіх не вистачає ліжок – це круто. Ми звикли себе жаліти, хоча насправді в Україні все не так погано.
Мандрівникам-початківцям і тим, хто ніяк не може наважитися на перший крок і зірватися з насидженого місця, я порадив би подивитися мотиваційний ролик Шайї Лабафа "Just do it". Він вже все сказав, додати нічого. Почніть із Західної України, вона нереально крута!
Дарина Дячок
