У Черкасах діє музей поліцейської атрибутики з усього світу

Справжній музей поліцейської атрибутики розмістився у невеличкому офісі Міжнародної поліцейської асоціації в Черкасах. Вимпели, головні убори, шеврони, значки, пам’ятні медалі правоохоронців із різних країн світу розвішані на стінах, виставлені у шафах і на столах... Серед цієї пишної величі стоїть скромний робочий стіл керівника асоціації – Івана Мороза. Іван Якович – досвідчений правоохоронець, колишній представник Інтерполу на Черкащині. Останні роки із захопленням узявся за громадську діяльність, очолює декілька організацій, зокрема й відділення Міжнародної поліцейської асоціації.

Історія Міжнародної поліцейської асоціації налічує вже майже сім десятків років. Її створили в 1950 році з ініціативи британського сержанта поліції Артура Троупа. Британські полісмени придумали девіз "Servo Per Amikeco", що мовою есперанто означає "Служба через дружбу". Сьогодні асоціація має 64 національних секції та більше ніж 420 тисяч членів. Це одна з найбільших міжнародних професійних неурядових організацій. Члени асоціації активно спілкуються, беруть участь у міжнародних зустрічах і спортивних змаганнях. У німецькому замку Гімборн поліцейська асоціація має свій навчальний центр.

Українську секцію асоціації створили в 1996 році. Зараз вона об’єднує 7 тисяч членів. Очолює її перший міністр внутрішніх справ незалежної України Андрій Василишин. А черкаське відділення активно запрацювало з 2008 року.

Беремо активну участь у міжнародних поліцейських турнірах. Достойно виступаємо і у футболі, і у стрільбі. Особливо тісно співпрацюємо зі Словаччиною, Чехією, Польщею, Латвією. Беремо участь у міжнародних конференціях з обміну досвідом – асоціація може допомогти в роботі чинним поліцейським, наприклад, у боротьбі з викраденнями людей, наркоторгівлею. Тобто в болючих для нас питаннях, у яких в інших країнах накопичили більший досвід.

Траплялося, що українській поліції потрібна допомога, скажімо, чеських колег. Одна річ – коли запит дають офіційними каналами. А інша – коли ти телефонуєш своєму доброму знайомому десь у Празі, питаєш, як справи, та просиш допомогти. Все як у девізі: "Servo Per Amikeco" – служба через дружбу.

Іван Мороз

керівник черкаського відділення Міжнародної поліцейської асоціації

Зустрічі з іноземними колегами – хоч на змагальних майданчиках, хоч під час офіційних конференцій, а хоч і за чаєм чи пивом – це не тільки приємне спілкування, а й презентація своєї країни й обмін досвідом. Черкаському неформальному музею поліцейської асоціації від таких зустрічей завжди перепадає декілька експонатів: вимпелів, сувенірів, емблем, шевронів.

Серед експонатів є пам’ятні медалі, схожі на монети. В США та Канаді вони є еквівалентом наших ювілейних медалей. Іван Якович демонструє особливо цікаву "монету" зразка 1917 року. Тоді, під час Першої світової війни, одного американського льотчика збили німці. Але він зміг під час бою врятуватися і втекти до французів. Жодних документів у нього не було, і французи подумували, чи не розстріляти його як німецького шпигуна. Але льотчик, представник заможної родини, пред’явив "монету" зі своїм родовим гербом. Це вберегло його від розстрілу. Коли американське громадянство хлопця підтвердилося, його відпустили додому. Відтоді в США випускають пам’ятні "монети", які демонструють приналежність людини до того чи іншого роду військ чи до тієї чи іншої служби. В американських поліцейських є така традиція: коли вони збираються гуртом пити пиво, розплачується той, хто забув свою "монету" вдома...

Остання за часом поїздка Івана Яковича була у польське місто Гнєзно – одне з тих міст, звідки у 2014 році українцям через особисті контакти представників МПА привозили гуманітарну допомогу. Українці залишилися під великими враженнями від того, яке місце обіймає поліція в житті польського суспільства. Тамтешні правоохоронці можуть не турбуватися про матеріальний статок своєї сім’ї. Після виходу на заслужений відпочинок польський поліцейський отримує щомісячну пенсію, еквівалентну українським 40 тисячам гривень.

За словами Івана Мороза, праця поліцейського належним чином пошанована в усіх розвинених країнах. Канадський поліцейський, наприклад, може взяти кредит на житло, і держава допомагає йому розплатитися із займом. Поліцейський також має машину, а то й декілька, а його діти можуть безкоштовно навчатися в університеті. У разі загибелі на службі сім’я поліцейського надійно забезпечена. Тому, як твердить Іван Якович, популярний кіноміф про низьку "поліцейську зарплату" на Заході – лише пережиток минулого або сучасна казка.

Максим Степанов