Психотерапія для психолога або чоботар без чобіт

Зазвичай так. Якщо психолог "не опрацьований" сам, то велика ймовірність того, що він буде вирішувати власні питання за рахунок клієнта або замість завдань клієнта. Так, вірно. Але, всі ми люди, психологи в тому числі. І, що б ми не робили, неминуча ситуація, коли робота з тою або іншою людиною зачіпає власні внутрішні конфлікти, страхи або переживання.

Так, я особисто в такі моменти, намагаюся звернутися за допомогою до професіоналів, яким довіряю. Але мої особисті напрацювання в такій роботі цінні для мене виключно як для людини. A от як для професіонала цінне для мене там інше.

Будь-яка психологічна терапія пов'язана з болем. І ніяк від неї не відв'язатися, ніяк її не проскочити повз, ніяк неможливо на неї не звернути увагу. І якщо зважилися піти до психолога або психотерапевта – значить, біль вже приносить стільки дискомфорту, що починає заважати щодня, щомиті. Нехай він і не сильний, але постійний. Або, навпаки, він дає прo себе знати тільки місцями, але занадто сильно. Варіантів багато.

Так ось Я – психолог знаходжу під час особистої терапії досвід зіткнення обличчям до обличчя з новим ступенем душевного болю. A так, як свою роль я бачу як роль "провідника" або "того, хто висвітлює дорогу" – то разом з болем я отримую як би новий рівень "доступу" або наступну категорію водійських прав", якщо хочете. Права видаються при здачі іспиту. Залік – свобода від болю.

Такі "права" природно не дають мені знання всіх доріг і поворотів, назв всіх населених пунктів. Та вони дають мені можливість бути готовою, бути сміливою, бути впевненою на віражах все більш складних, все більш непередбачуваних.

Я ніколи не можу знати точно, куди прийде мій клієнт – адже він іде своєю дорогою, я лише висвітлюю йому можливі шляхи, a він вибирає. Але мої "права" з підвищеною категорією, з новими навичками водіння дозволяють мені поділитися сміливістю, підтримати і вселити впевненість. Адже я була на такому рівні, я знаю, що попереду залік у вигляді свободи.

Що я можу відповісти водієві на питання, чи зможе він проїхати по цій дорозі на цій машині, якщо не пробувала сама їздити по таких дорогах? Якщо не знаю, як це, їздити по подібній дорозі? Те ж саме і з болем.

Коли я була в болю, я знаю, як це. Я відчувала той страх, боялась при кожному кроці, але знаходила в собі сили йти далі. Я пройшла до кінця і тепер точно знаю, ЯК це, a головне, що там, попереду, свобода.

Bce вищесказане зовсім не означає, що мені необхідно проходити на власному досвіді всі існуючі шляхи – ні. Дороги схожі за типом покриття, розміром, по кількості і складності віражів. І якщо я була на підібній дорозі, мені в десятки разів простіше допомогти тому, хто на такий шлях ступив вперше. Я знаю, що по такій дорозі МОЖНА проїхати, і ТИ зможеш теж.

Інформацію взято з сайту: www.facebook.com/1066218390055140