Дитячі психічні захворювання. Що потрібно знати про їх походження батькам
- Дата: 10 жовтня 2016, 11:50
B психологічній практиці фахівці, що працюють з дітьми, часто стикаються c порушеннями емоційного розвитку.
Найчастіше причинами цих порушень буває не сама дитина, a вплив того середовища, в якому вона розвивається. До них відноситься і домашня обстановка, і школа, і соціальна атмосфера.
Що стосується соціальної атмосфери, то тут варто звернути увагу не стільки на тривалість перебування дитини в ній, скільки на силу впливу, яку вона надає на психічний стан дитини.
A також важливо враховувати рівень психічного занурення самої дитини.
Діагностика емоційних порушень повинна здійснюватися комплексно за участю фахівців психологів, психотерапевтів, психіатрів з обов'язковою консультацією y вчителів та батьків або осіб, які їх замінюють.
Численні дослідження, які проводилися і продовжують проводитися в даний час, показують: емоційні розлади і порушення поведінки, які зустрічаються досить часто, в більшості випадків носять тимчасовий характер і становлять невід'ємну частину нормального процесу психічного розвитку.
B таких ситуаціях не варто поспішати з походом до лікаря, цілком достатньо буде роботи з психологом. Робота може проводитися як індивідуально, так і в групі.
На жаль, y деяких дітей дійсно спостерігається спотворення нормального психічного розвитку, в дуже запущених випадках доводиться вдаватися до медикаментозного втручання, a це означає, що візит до психіатра неминучий.
При роботі з дітьми, y яких є відхилення в поведінці, також необхідно звернути увагу на те, що відбувається безпосередньо в самій родині.
Важливо хто привів дитину на консультацію, часто відхилення в поведінці дитини використовують як привід для звернення до психолога або психіатра. B подібних випадках емоційний стан не є значущим для батьків в принципі, дитина – це "вхідний квиток" до фахівця і не більше. Дитина завжди виступає лакмусовим папірцем внутрішньосімейних відносин.
Безумовно, є випадки, коли допомога потрібна дійсно самій дитині. Але також похід до фахівця може служити одноразовою розрядкою негативної енергії, накопиченої у всій родині, і тоді дитина грає роль "випускного клапана". На жаль, це ще одна ознака того, що в цій сім'ї мало кому є діло до самої дитини.
При стійкій трансляції дитині "нездоровості" близькими людьми, однокласниками, вчителями у школі, y багатьох дітей спостерігалися прояви симптомів. Прояви ці в більшості своїй неусвідомлені, але відбуваються саме тоді, коли цього "потребує" вся сім'я або хтось із її членів, або соціальне оточення.
Психіка дитини дуже рухлива, вона знаходиться в постійному розвитку. B тих випадках, коли дитину використовують для задоволення власних потреб, психіка запам'ятовує і сприймає такий спосіб функціонування як найкращий надійний, а часом і єдиний. Будучи дорослими і не маючи емоційних відхилень, такі люди продовжують вести себе відповідно до раніше сформованого сценарію навіть у тих випадках, коли вони потрапляють у психічно здорову атмосферу.
Дитяча психіка на різних стадіях свого розвитку зазнає переживання емоційних сплесків і різного роду стресів. При достатній кількості зворотного зв'язку відбувається нормальний розвиток і формування психіки. B такому разі у дорослому стані ми маємо здорову особистість, здатну не тільки якісно функціонувати в соціумі, але і виховувати психічно здорових дітей.
Якщо так сталося, що y дитини виявилася достатня кількість симптомів для діагностування захворювання, спеціаліст обов'язково повинен звернути увагу на всю сімейну історію. Відстежити, наскільки це можливо, максимально і батьківську і материнську лінії. B історії виникнення і розвитку хворобливих станів необхідно спостерігати за дитиною і виділяти не тільки ті фактори, які є їх першопричиною, але і ті фактори, які запускають сам процес і які сприяють збереженню емоційної нестабільності.
Різні психічні захворювання не діагностуються до певного віку. І навіть якщо поставили попередній діагноз, варто через певний час (проконсультуйтеся з лікарем) повторювати діагностику. Це обумовлено тим, що дитяча психіка перебуває в стадії розвитку, діагноз може бути поставлений не точно. Можливо, в процесі правильно проведеної терапії хвороба пішла в ремісію. І є надія, що при правильному режимі дня, харчування, відповідній атмосфері хвороба буде перебувати в стані ремісії все життя.
Для дитини травматично направлення до психолога, не кажучи вже про психіатра. Так, дитина, на жаль, як і більшість дорослих, не завжди розуміє різницю між психологом і психіатром. Але, прийшовши до закладу, де багато людей у білих халатах, навіть здоровій людині стає не по собі. Тому, якщо y Bac виникла потреба звернутися до фахівця в білому халаті, обіграйте цей похід згідно з віком дитини.
І найголовніше – не бійтеся самі і не лякайте заздалегідь дитину, якщо y Bac виникла потреба звернутися до психіатра. Адже психіка дитини дуже рухлива, і чим раніше Ви зрозумієте, що з нею відбувається, і почнете працювати над проблемою, тим успішнішим буде результат Вашої спільної роботи. Будьте здорові і бережіть своїх дітей!