Коли запитаєш пересічного черкасця: "А що таке театр ляльок?", – найчастіше почуєш: "Це там, де вдягають на руку іграшку і показують цирк…". І це – не найгірший варіант відповіді. В свідомості багатьох людей давнє, вишукане і досить непросте мистецтво міцно поєднане з дитячою забавкою. Такі стійкі структури мислення побутують хіба лише на теренах колишньої радянської тоталітарної держави, а у світі, що ще вчора був для нас за "залізною завісою", театр ляльок залишається полем найцікавішої мистецької гри, полем зіткнення різноманітних засобів вираження, формування нової театральної мови.
Саме такий шлях мистецького експерименту обрав для себе Черкаський академічний театр ляльок, створення якого стало наслідком плідної роботи засновників – Алли та Володимира Мальцевих. 7 листопада 1965 року відбулася перша прем’єра колективу – "Троянда Карпат" за оповіданням П. Гамарра. П’ять років поспіль молодий театр зростав, міцнів, набирав потужних мистецьких обертів, дивував самовіддачею студійців, а у репертуарі з’явилось сім різноманітних за формою вистав.
Подальша доля театру тісно пов’язана з діяльністю головних режисерів Валерія Бугайова (1970-1981) і Володимира Долгополова (1981-1986). У творчій співпраці з головним художником Андрієм Курієм були створені незабутні вистави: "Лошарик", "Біла троянда", "Мері Поппінз", "Казка про Омелька", "Переможці", "Дзвони Лебединця-града". З кінця 1986 року театр опиняється у непростій ситуації – тривалій кадровій кризі. Колектив залишається без лідера, що призводить до руйнівних процесів та негативно позначується на репертуарній палітрі.
Лише з 2003 року відбувається кардинальне оновлення керівних і творчих кадрів театру. На чолі установи опиняється досвідчений і виважений директор – Любов Величко. Саме їй випала честь розпочати нову сторінку непростої історії театру. Рішучі заходи, вжиті новим директором, призвели до докорінної перебудови структур і підрозділів підприємства, поставили їхню діяльність на службу високій меті – естетичному і духовному вихованню маленьких громадян європейської держави – України. Нарешті у театру з’явився "свій глядач". Не менш важливим і доленосним став прихід Ярослава Грушецького у 2005 році на посаду художнього керівника та Карини Чепурної у 2007 році на посаду головного художника. Відтоді репертуарна політика театру набуває якісних змін. Репертуар поповнюється виставами для школярів молодшого і середнього віку, серед яких "Чарівні сни" за Д. Біссетом, "Каліф-Лелека" за В. Гауфом. А трохи згодом на сцені театру з’являються вистави для дорослого глядача – подія майже нечувана для провінційних театрів ляльок, бо попередня ідеологія цілком справедливо остерігалася умовно-метафоричної мови цього виду мистецтва і заганяла образно багатий жанр у "прокрустове ложе" цілковитої "дитячості".
Першою ластівкою одужання після тривалої летаргії стала "Обережно, Шапочка Червона!" за піснями О. Вертинського. Згодом у репертуарі театру з’являються ще кілька вистав для дорослих: "Русалонька" за Х. К. Андерсеном, "ОткрЫто" за п'єсою "Вдовы" С. Мрожека, "Наталка Полтавка" І. Котляревського. В серпні 2006 року театр здобуває статус академічного. Сьогодні в його репертуарі понад 30 вистав для дітей та дорослих. З 2005 до 2010 року театр брав участь у міжнародних фестивалях театрів ляльок у Вінниці, Львові, Івано-Франківську, Києві, Ужгороді, Кіровограді, Запоріжжі, Хмельницькому.
Справжньою подією стала участь Черкаського академічного театру ляльок у Всесвітньому фестивалі театрів ляльок у м. Ченгду (Китай) у 2012 році, а також участь у 28 Міжнародному фестивалі театрів для дітей (Туніс) у 2013 році. Нині Черкаський академічний театр ляльок Черкаської обласної ради є одним із небагатьох в Україні, що регулярно пропонує серйозні мистецькі проекти як для дітей, так і для дорослого глядача. І саме в такій практиці запорука мистецького зростання колективу.