Весілля з "родзинкою": креатив від черкаських наречених

Хто сказав, що весілля – це завжди традиційна біла сукня, ресторан і півтори сотні гостей? Життя молодої родини повинно починатися саме так, як того хочеться самим нареченим. Наші креативні й сміливі герої кинули виклик банальності, щоб запам’ятати цей день назавжди.

Весілля в кедах

Легка коротенька коралова сукня на нареченій, брюки того ж кольору – на нареченому, замість підборів та лакованих туфель – кеди. Замість дорогого ресторану й далеких родичів, яких ніколи й в очі не бачили – ліс, найближчі люди й відчуття максимального комфорту. Саме таким вийшло весілля Володимира й Тетяни Сивоконь. 

Я виріс в Соснівці, тому давно вирішив, що хочу, аби моє весілля проходило саме в лісі. У Тані думки виявилися подібними. Ми завжди знали, що хочемо щось комфортне і зручне, що вписувалося б в цю лісову атмосферу. Ми все життя ходимо в кедах, тому вибір весільного взуття навіть не стояв. Вбрання шукали в тому ж стилі. Спочатку думали купити Тані білу легку коротку сукенку, але натрапили на мої коралові брюки, тому колір весільного вбрання для нареченої визначився сам собою.

Володимир

наречений

Плануючи весілля, ми точно знали, чого не хотіли: ніякого офіціозу, ніяких криків "гірко" й лімузинів. І батьки нас в цьому підтримали. Вони були просто в захваті від такої ідеї. 

Тетяна

наречена

Гості свята відчували себе дійсно комфортно: м’які подушки, гамаки, цікаві розваги, настольні ігри – і все під навісом густої зелені лісу. Весілля в кедах вийшло не тільки цікавим, але й бюджетним: найдорожчими витратами стали фотограф і організація зручностей для гостей в лісі (як виявилося, в Черкасах просто немає подібної послуги на належному рівні, тому все необхідне довелося замовляти з Києва). Молодята стверджують, що в організації весіль, особливо нестандартних, краще покладатися на досвід фахівців. Своє свято вони довірили весільним організаторам "Sisters". 

Морське весілля

Своє весілля Сергій та Анна Євдокименко спочатку не хотіли святкувати взагалі. Потім почали з’являтися ідеї, як провести цей день, аби він був позбавлений чорно-білої традиційності. Спочатку задумували "офіційний арешт" з "мигалками" під ОДА, але технічно втілити це виявилося досить складно. Потім захотілося провести весілля під відкритим небом, на березі Дніпра, адже надворі – літо, спека!

Це обов’язково мала бути молодіжна нічна тусовка, а не танці під хіти минулих років. Тому обирали таке місце, де нам змогли б це забезпечити. Зупинилися на "Спортохоті". А ідея морського весілля народилася вже сама собою, виходячи з обставин. За організацію взявся "Promo Project".

Сергій

наречений

Деякі атрибути, необхідні для весільного вбрання Сергія, взяли в прокаті, решту – пошили мої мама та сестра. Це найдешевша стаття весільних витрат. А саме весілля, включаючи реєстрацію, почалося ввечері, десь о шостій, до цього у нас була фотосесія, під час якої ми встигли покупатися в усіх фонтанах міста. Реєстрація відбувалася на березі Дніпра, куди ми приїхали на катері, яким керував темношкірий "матрос". Ми відпочивали й насолоджувалися нашим святом вночі, до ранку гуляли. Це було дійсно круто! І батьки були в захваті від такого весілля.

Анна

наречена

Молодята вирішили кардинально відійти від різних весільних традицій і замінити їх своїми "морськими". Так, замість "Гірко!" гості кричали "Мокро!" і "Слизько!" Свій перший танець Сергій та Аня танцювали, взутими в ласти. Традиційний весільний коровай замінила величезна фарширована щука, замість кілець на даху машини молодят був прикріплений надувний човен, а замість голубів, яких відпускають у небо, запускали у Дніпро… рибок. 

Щоправда, не всі веселі ідеї молодих вдалося реалізувати. Наречені планували на місці реєстрації винирнути з води в аквалангах або спустити Аню з неба парашутом, але технічно це виявилося неможливим.

Не менш незвичайними були й розваги для гостей. З маленькими гостями працювали аніматори, а для дорослих ведучі підготували унікальні конкурси. Чого тільки вартий заплив по Дніпру на надувних матрацах з ложками замість весел чи ставки на щурячий забіг? А після півночі гостей морського весілля розважав легендарний черкаський ді-джей Август.

Байкерське весілля 

Алла та Руслан Дзіненко – палкі любителі мотоциклів. Колись саме ця тема зблизила їх настільки, що вже закоханою парою вони колесили різноманітними байкерськими злетами, насолоджуючись їхньою неповторною атмосферою. Тому, коли Руслан вирішив робити пропозицію коханій, кращого місця, ніж мотозліт, не варто було й шукати. Все було феєрично й масштабно, адже освідчувався хлопець у розпал фестивалю "Тарасова гора". Не дивно, що й весілля вирішили святкувати в тому ж, близькому нареченим і їхнім друзям, стилі. От тільки хотілося організувати хотілося щось таке, що дійсно виходило б за рамки традиційності й відрізнялося від подібних байк-весіль, які відбувалися в місті раніше.  

На одному з фестивалів я подумав: а було б круто влаштувати весілля на такому ж, або взагалі перетворити наше свято на яскравий фест для найближчих друзів та родичів. І нам це вдалося, навіть батьки залишися задоволеними! Тільки моя бабуся була трохи шокована нашими новими, байкерськими традиціями. Адже навіть обітниця під час розпису у нас була нестандартна, пересічна людина, не пов'язана з мотоциклами, її б не зрозуміла.

Руслан

наречений

У нашому вбранні обов’язково мали бути присутні елементи чорного кольору, адже байкери асоціюються саме з ним. Навіть підв’язка в мене була чорна, зі шкіри. Букет нареченої зробила сама, він у мене був солодкий, з цукерок "Рафаелло", такою ж була бутоньєрка у Руслана. Звісно, традиційного кидання букету не було: по-перше, він дуже важкий, по-друге, він і нині лежить вдома, чекає нашої річниці, тоді й будемо ласувати "квіточками". Класичний костюм для Руслана замінили шкіряною байкерською жилеткою, вона мала більш органічний вигляд у цій атмосфері, а він почував себе комфортно в такому одязі.

Алла

наречена

До організаторів весілля вирішили не звертатися: продумали до дрібниць всі етапи, розповіли про задум друзям-байкерам, які й допомогли організувати свято всього за 3 місяці. Тому вийшло не просто яскраво, але й бюджетно. Кажуть, що святкувати в ресторані, можливо, було би простіше, але не так цікаво. Розкішне раритетне авто для весільного кортежу надав друг. Те ж саме із тематичним антуражем: декор із вінілових платівок і фотографій, пелюстки троянд, холодильники для продуктів – все завдяки близьким. Орендували лише арку. Атмосфера була створена сама собою: всі запрошені приїхали на своїх "залізних конях".

Гостей збирали на Дахнівській Січі – в місці, яке обожнюють мотолюбителі. Микола Мирза надав базу для такої події, адже сам – байкер по духу. Церемонію провели неподалік, на галявині на березі невеличкого озерця. Всі дружно розчистили, прикрасили місцину – і живописно, і безкоштовно! І навіть коли всі веселощі закінчились, гості не роз’їжджалися, всі сиділи біля вогнища до самого ранку.