Черкащани опановують бойове мистецтво ніндзя

"Нічні тіні" в місті...

 

28 березня 20172088
'Черкащани опановують бойове мистецтво ніндзя '

Техніки ніндзя сьогодні дуже популярні в усьому світі. Їх використовують у багатьох сучасних фільмах, наприклад, "Ідентифікація Борна", "Таксі". Мистецтвом ніндзюцу у фільмах глядачів радують Глен Леві, Стівен Сігал та інші.

Ніндзюцу – це японська бойова школа, що включає техніки бою, маскування, власну філософію, елементи світогляду.

Секція ніндзюцу "Білий лебідь" існує в Черкасах уже понад десятиліття. Нині група отримала постійний зал для занять у будинку культури ім. Кулика. Долучитися до занять у черкаській секції може кожен охочий, незалежно від віку, ваги, статі та фізичного розвитку. Можна поставити собі за ціль досягти першого дану, а можна просто попрацювати над своїм тілом і навчитися нового. Детальніше про ніндзюцу у нашому місті in.ck.ua розповів Валерій Левченко, викладач японського бойового мистецтва.

Ніндзя по-черкаськи

Середньовічний спецназ – так характеризує представників кланів ніндзя Валерій Левченко, викладач ніндзюцу в Черкасах. Убивати ворога вночі, чекаючи його в засаді, метати сюрикени (традиційна японська метальна зброя) і служити найманими вбивцями – такими ніндзя зображають у легендах і переказах. А от Валерій Левченко вважає, що романтичний кіношний образ ніндзя дещо кумедний і неправдивий через старання історичних ворогів клану “нічних тіней”.

Бойове мистецтво ніндзюцу об’єднує аж дев’ять шкіл і включає рукопашний бій, стрільбу з лука, нунчаки, бій шестами, бій на філіппінських палицях, переломи кісток і виривання сухожиль, цигун і техніки цигун тощо. Після слів про переломи кісток і виривання сухожиль я запитую, скільки шансів у учнів вийти із заняття живими. Виявляється, травматизм на тренуваннях відсутній, на ніндзюцу навіть немає спарингів рукопашного бою. "Тут не так, як на деяких інших мистецтвах, де вас просто починають одразу бити старші. Перш ніж перейти до практики, ми вчимося давати гідну відсіч. Насправді ніхто сухожиль не рве і кісток не ламає", – розповідає майстер.

  • Фото 1 - Бойовому мистецтву ніндзя навчають у Черкасах
  • Фото 2 - Сюрикен – японська метальна зброя, яка має вигляд зірочок, монет, клинків, голок тощо
  • Фото 3 - Бойовому мистецтву ніндзя навчають у Черкасах

Відкривається ціла "кухня" підготовки: учні спочатку повторюють один і той же прийом десятки і сотні разів, причому повільно. Далі йде відпрацювання ударів на манекенах, стовпах і маківарі – дощечці, яка пружинить удар, тож треба швидко прибирати руку, щоб не отримати "відповідь". Відпрацювання рухів повільне, щоб тіло запам’ятало рух. Один прийом треба повторити 108 разів, щоб підсвідомість його запам’ятала, і тіло автоматично все виконувало.

Ніндзюцу не було б ніндзюцу, якби тут не вчили техніці маскування та вмінню бути непомітним. Основним принципом, що допоможе лишитися непомітним, майстер ніндзюцу вважає вміння злитися з натовпом. Ідентичний одяг, поведінка, вміння говорити в тому ж стилі та тією ж лексикою – все це дозволить "нічній тіні" залишитися непоміченою скрізь.

Уявіть: заходите ви у під’їзд, вам знайомі всі звуки і запахи – смажать котлети, нявкає кіт, хтось співає у першій квартирі... А раптом ви відчуваєте – щось не так. У повітрі якесь напруження, щось незвичне, пахне загрозою. Якщо ви це відчуваєте, треба негайно діяти, можливо, на вас хтось очікує. Ніндзя вчаться відчувати наміри інших і маскувати свої власні. Наприклад, декілька осіб стають за спиною учня із зав'язаними очима і починають виражати страх, ненависть чи доброзичливість. Його задача – зрозуміти, хто що відчуває. Важливо також не довіряти наміру іншого. Наприклад, я підкрадаюся до свого учня, вдаю, що хочу дати палицею по голові, а даю по коліну. На заняттях ми вчимося вгадувати справжній намір!

Зріст, вага й фізична сила не мають великого значення. Ми не тягаємо залізо по 20 тонн в одній руці, тут це не має значення. Хоча ми, звісно, робимо вправи на розтяжку й віджимання. До кожного учня – свій підхід. Я ставлю всім запитання: "Навіщо тобі ніндзюцу?". Хтось хоче навчитися боротися, хтось – оборонятися, писати вірші, стати майстром каліграфії. Все це теж ніндзюцу. 

Заняття проходять регулярно, а за бажання – хоч щодня, а то і двічі на добу. На уроках нічого не робиться із-під палки, ми разом вирішуємо, до яких занять лежить душа сьогодні: не можеш підняти палицю – будеш медитувати, не хочеш медитувати – піди потренуй рукопашний бій. Саме тому ніндзюцу – мистецтво, а не просто набір технік. 

Валерій Левченко
Валерій Левченко
викладач ніндзюцу
 

Ніндзюцу допомагає в різних життєвих ситуаціях

  • Фото 1 - Фото – Марія Журавель
  • Фото 2 - Фото – Марія Журавель

Ніндзя і самураї історично мають повністю протилежні філософії. І самураї, і ніндзя служили суверенам, але більше у цих кланів немає нічого спільного. Якщо вірити історії, ніндзя служили тим, хто більше заплатить, були найманими вбивцями і діяли, не гребуючи ніякими методами. На думку черкаських ніндзя, багато із написаного про представників їхнього мистецтва – неправда. Різниця між ними та самураями, на думку вчителя, полягає у небажанні здійснити самогубство після смерті суверена. Ніндзя були найманцями, служили в японській армії, могли бути охоронцями імператора, служили знаті. Вони жили закритими кланами, навчання отримували лише діти клану: і хлопчики, і дівчатка. Ніндзя захищали себе і своїх рідних і не слідували подібним кодексам честі, в усьому іншому вони були людьми свого часу.

Як би там не було історично, нині ніндзюцу для українців – бойове мистецтво, яке допомагає навчитися захищатися та керувати своєю життєвою енергією ци. Остання, за віруваннями давніх японців та китайців, є рушійною силою життя. Навчившись керувати енергією ци, можна не лише стати здоровим і сильним, а й творити дива.

Черкаська секція ніндзюцу виховала справжніх ніндзя. Одна з них – Марія Журавель. Дівчина 7 років йшла до своєї мети і таки вивчила всі премудрості японської філософії.

У мене перший дан, тобто чорний пояс. Перший дан у ніндзюцу – це дев’ять разів майстер спорту, адже мистецтво об’єднує аж 9 шкіл. Це дуже повноцінна система, ні один вид бойового мистецтва, на мою думку, не дасть вам такого обсягу знань і вмінь. Ніндзюцу багатогранне, його можна використовувати в усіх сферах життя. Мені подобається, що тут не треба накачувати тіло, “набивати” його, натомість є заняття на розслаблення, розтяжку, медитація. Ніндзюцу дає вам розвиток духу та психіки, тут ви навчитеся не боятися, виходити зі стресової ситуації з найменшою для себе шкодою, керувати своїми емоціями й емоціями іншої людини (це корисно, коли ви намагаєтеся не довести на вулиці звичайний конфлікт до фізичного). Ну і, власне, ви навчитеся не потрапляти у небезпечні ситуації.

Ніндзюцу вчить і твердості, й м’якості. Тіло засвоює прийоми і вчиться застосовувати їх у потрібну мить. Наприклад, ми вчимося проводити удар по периферії, для цього достатньо просто відхилитися, а потім допомогти ворогу впасти. Замахуючись, уже втратив рівновагу – це механіка і фізика. Я використовувала ніндзюцу у життєвих ситуаціях, і не раз. Якось я йшла з тренування, а мені назустріч ішов п’яний чоловік, і вже розставив руки, готуючись мене хапати. Я, як декілька хвилин тому на тренуванні, вдарила його кулаком, він упав і залишився лежати на землі, а я мала час щоб втекти.

Марія Журавель
Марія Журавель
ніндзя
 

Вікторія Черемис

Хочете підказати нам тему статті чи новини? Напишіть її на пошту нашому редактору і +100500 до карми вам гарантовано!
Коментарі