Тур на Сорочинскую ярмарку от "НАМИ"

ВІДПОВІДЬ НЕЗАДОВОЛЕНОМУ ТУРИСТУ
«На зеркало неча пенять, коли рожа крива.»
(эпиграф комедии Н. В. Гоголя «Ревизор».)


Дуже жаль, шановна Ностіе Еленсулє, що Вам не вдалося стати щасливим туристом. Хочеться, щоб Ви згадали поїздку до Сорочинців поетапно, так же, як скрупульозно проаналізували побачені недоліки.
Сначала все шло неплохо. До золотоношского кольца экскурсовод молчал, а ехали мы по нормальной дороге. А вот дальше начались особенности.
Во-первых дяденька-экскурсовод оказался золотоношским доктором, для которого экскурсии - хобби. Вероятно по этой причине мы долго слушали о выдающихся жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши и т. Д.

Причина чому екскурсовод мовчав до Золотоніського кільця – його просто не було в автобусі. Сорочинський ярмарок збирає дуже велику кількість бажаючих відвідати її. На жаль, у Черкасах немає такої кількості екскурсоводів, які б могли забезпечити всі туристичні групи. Та й екскурсоводи - позаштатні, які мають основне місце роботи і не завжди є вільними для поїздки. На час відправки групи з Черкас Золотоніські екскурсоводи не встигають , бо немає відповідного громадського транспорту. Тому й практикується посадка на Золотоніському кільці.
Але ж зайшовши до автобуса і привітавшись, екскурсовод почав розповідь про більш ніж 700-літню історію Черкас – колиски козацтва, походження назви міста. Хіба не привітав він Вас, екскурсантів, з першою перемогою на маршруті - подоланням найдовшої в Україні дамби? Хіба не було розповіді про село з єдиною назвою на карті світу Деньги, яке знаходиться до Золотоніського кільця?
Чомусь Вас дуже тронула за серце основна професія екскурсовода. А чи дуже звертаєте Ви увагу на професію відомих літераторів Чехова і Булгакова, співаків і композиторів Розенбаума і Кузьми Скрябіна, які також були лікарями і список таких людей можна продовжувати. Ваш екскурсовод навчався заочно і має сертифікат менеджера готельного і туристичного бізнесу. Він є членом Національної спілки краєзнавців України. Автор краєзнавчих книг «Пам’ятаймо минуле заради майбутнього», «Школа на Зозулівці», які побачили світ у видавництві Ю.А.Чабаненко, має безліч публікацій в пресі, друкувався в альманасі «Апостроф». Він повністю відновив експозицію музейної кімнати М.Максимовича та розробив екскурсію по ній. Принагідно нагадаємо, що в радянські часи екскурсоводи готувалися на курсах і обов’язковою і єдиною умовою для бажаючого стати екскурсоводом була наявність вищої освіти.
З Вашого допису складається таке враження, що крім розповіді про видатних «жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши» (назва населених пунктів пишеться з великої літери) в усякому випадку до самих Лубен нічого й не розповідалося. Не розповідалась історія Чорнобая, не розповідались версії про походження назви міста, річки Ірклій – головної водної артерії району. Хочемо звернути Вашу увагу, що коли екскурсовод розповідав про літераторів Івана Ле і Михайла Старицького, режисера Романицького, Габріелу Масангу, Івана Піддубного – то це вже було на території Чорнобаївського району. Хіба не чули Ви соціально-економічну характеристику Полтавської області на фоні загальнодержавної та в порівнянні з нашою рідною Черкаською областю? Хіба не розповідалась історія багастрождальної Оржиці, яка чи не найбільше в тодішній Харківській окрузі постраждала під час голодомору та на початку Великої Вітчизняної війни, коли ця земля стала плацдармом запеклих боїв з переважаючими силами противника чотирьох армій Південно-Західного фронту? Хіба не розповідалась історія заснування Лубен як оборонної фортеці, походження назви, їх багатолітня історія? Замок Яреми Вишневецького (ми про нього почали говорити ще на території Золотоніщини),аптекарські городи, Катерина Скаржинська як засновниця першого і Україні приватного музею, перша в Російській імперії газета українською мовою «Хлібороб», випущена братами Шеметами, наш славний Василь Симоненко, що народився на Лубенщині, поетична муза геніального Пушкіна Анна Петрівна Керн… Хіба нічого цього не було? Хіба не торкнулися Вашої душі рядки поезії, якими оздоблювалися всі ці розповіді? Хіба не розповідалось про неофіційні символи нашої держави, які ілюструвались музичними композиціями, не знайомили з народними обрядами?
Потом обнаружилось, что экскурсовод религиозно озабоченный. И ладно бы просто о церквях рассказывал, но православие головного мозга - это прежде всего куча суеверий и недопущение такой странной мысли, что в автобусе не паломники собрались.

При під’їзді до Мгарського монастиря екскурсовод сказав, що час перебування в монастирі дуже обмежений і сьогоднішнє його відвідання – це знайомство, а при бажанні можна сюди приїхати в паломницьку поїздку. Отже, така «странная мисль» таки була. Так екскурсовод є православною, віруючою людиною. Розповів він не про «суеверия» а про ті факти, які описані в історії монастиря і свої особисті спостереження зцілення від тяжких хвороб, які сталися з екскурсантами супроводжуваних ним груп під час таких же туристичних поїздок. Ці люди просто відкрили своє серце і Благодать Господня заповнила його пустоту. В той же час екскурсовод є толерантним і під час розповіді, згадайте, розповідав і про уродженця Черкащини Олексія Бараннікова, який причислений до лику святих Індійської релігії. Наступні речення не будемо і цитувати - суцільне богохульство.
Какие там архитекторы, какое козацкое барокко, главное - там чудотворная икона где все истинные православные обязаны помолиться.

Знову Ви якось «не почули» розповіді про фундаторку монастиря Раїну Могилянку-Вишневецьку, участь у заснуванні обителі митрополита Ісаї Копинського, про гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепу, за кошти яких побудовано Спасо-Преображенський собор за проектом відомого зодчого Йоганна-Баптиста Зауера. До речі, розповідалось і про особливості Йоганно-Баптиського бароко. Ви, як і сорок інших екскурсантів із 70-ти не забажали відвідати Благовіщенський скит монастиря, де проводились зйомки відомого фільму «Свадьба в Малиновке».
Дуже жаль, що ви не побачили тієї черги , яка вистроїлася перед чудотворною іконою, про яку розповів екскурсовод. Хто за чим їхав?

В итоге на ярмарку мы приехали только в час дня.
Ми дійсно допустили помилку в розрахунках руху на маршруті (на відвідання монастиря і 78 км дороги до Великих Сорочинець відведено 30 хвилин). Цю помилку допущено менеджерами турбюро, ми її виправили. Дуже дякуємо Вам, за те що звернули нашу увагу на цей недолік.
О том, что в этот день будет на ярмарке, экскурсовод не знал. Да и вообще ничего о ней не знал, кроме того, что Гоголь написал…
Щодня на Сорочинському ярмарку цілодобово проводяться сотні різноманітних культурно-мистецьких заходів. Проходять вони в різних частинах ярмарку, на різних сценах. Важко сказати, чи варто було б їх всі озвучувати. Але ж про фестиваль сала Вам говорилося. Та й в програмі поїздки чітко вказана програма, описана самим Гоголем: "Що, Боже то мій, Господе! Чого нема на той ярмарці! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так, щоби в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки".
ну а про Гоголя он рассказывал только то, как мама в церкви вымаливала рождение сына.
Запрошуємо Вас у поїздку за маршрутом «Гоголівськими місцями», яка знайомить із самим Миколою Васильовичем Гоголем.
В ту церковь он еще собирался везти группу, но группа уже возмутилась.
Однією з причин появи Вашого відгуку є Ваша неуважність. Екскурсовод запросив відвідати Спасо-Преображенський храм , де проводився обряд хрещення Гоголя. Храм має 293-річну історію. В ньому зберігся автентичний герб гетьмана Данила Апостола. Храм оздоблений унікальним іконостасом з характерним для того часу ликами Святих (які дуже відрізняються від сучасних ікон) . Липова різьба іконостасу робить його схожим на плетене мереживо. Групі було запропоновано відвідати і цей туристичний об’єкт. До речі, навіть під час екскурсії «Гоголівськими місцями» екскурсанти не завжди мають можливість зайти до храму, бо він відкритий тільки в свята, суботу та неділю. Екскурсовод вважає, що проїхавши 200 км варто б витратити якісь 30 хвилин, щоб познайомитись з архітектурним та історичним шедевром. Але, зважаючи на «возмущение» невеликої частини групи екскурсантів, люди , яких цікавить історія рідної країни факультативно пішки побували у цій церкві, побачили місце, де стояв будинок лікаря (вибачте, може лікарі у Вас викликають особливу злість) М.Я.Трохимовського, де народився М.В.Гоголь, а потім спокійно, без штовханини, минаючи центральний вхід, зайшли на територію ярмарку.
Тут экскурсоводу было проще - по образованию он врач и о лечебной водичке рассказывал лихо...
Дякуємо і раді, що Вам сподобалась ця частина розповіді. Тільки що ж таке вже «медичне» в ній звучало? Розповідь про тодішнього міського голову Миргорода Івана Зубковського (вибачте, але лікаря за освітою), який у пошуках питної води для потреб населення міста випадково натрапив на цілюще джерело, дослідив і започаткував водолікування. Серед екскурсантів любої групи є такі, для яких поняття «санаторій», «курорт» є захмарними мріями. Їм ніхто не розповідає, що соцстрах забезпечує санаторно-курортним лікуванням тих, хто його потребує. В результаті цим видом лікування користуються ті, хто може його добитись. Тому й розповів екскурсовод про спеціалізацію санаторіїв курорту Миргород, показання для використання в лікуванні Миргородської води.

... Вот только с большой группой прежде, наверное, никогда не работал, ибо не дождался, пока люди со второго яруса автобуса спустятся.
Не лукавте, будь ласка. За 8 років своєї роботи в туризмі екскурсовод возив групи і великими, і маленькими автобусами, і індивідуальні екскурсії, і для наших співвітчизників з усієї України, і для іноземців.
На час прибуття нашої групи до Миргорода на площі стояло близько десятка туристичних автобусів і,відповідно по тротуару рухалась в різних напрямках така ж кількість груп. Так от екскурсовод відвів екскурсантів з тротуару, де наша група не заважала рухові і слідкував за висадкою з автобуса. І тільки коли Ви, шановна Ностиэ Эленсуле разом Менеліоном останніми покинула автобус, діждавшись поки Ви підійдете до групи повів групу вздовж Миргородської калюжі. В тіні дерев вибране місце зупинки групи, звідки було видно і будівлі санаторіїв, і пам’ятник Зубковському, і Гоголівських героїв, які обступили знамениту калюжу. Екскурсовод, дочекавшись останнього екскурсанта групи почав розповідь. Далі – показав напрямки самостійного огляду пам’яток та просто красивих місць, нагадав час відправки автобуса. Все було саме так, ну для чого Ви щось вигадуєте?

То ли водитель автобуса или экскурсовод отклонялись от маршрута и специально выбирали плохие дороги

Звичайно ж водію цікаво розбити автобус на цих дорогах, а потім лежати під ним на ремонті. А для чого екскурсоводу відхилятися від маршруту? Згодьтеся, нісенітниця!
Дороги - це біда нашої держави. Повірте, нам дуже хочеться забезпечити комфортне перебування туриста в транспорті, нам хочеться якомога швидше дістатися до туристичного об’єкта. У даному випадку було два варіанти об’їзду по більш-менш пристойних дорогах: через Полтаву і через Переяслав (через Драбів не рахуємо, бо там Шрамківка – все одно, що Хрестителеве, яке справедливо залишило Вам незабутнє враження). Такий об’їзд в 1,7 рази збільшив би протяжність маршруту, а,отже, - і час в дорозі, і вартість самої поїздки.
Якщо Ви уважно спостерігали за дорогою, мали б помітити, що нам не траплялися заправки з цивілізованими туалетами. Екскурсовод вибачився, попереджаючи про санітарну зупинку. Якщо Ви помітили, то ні в монастирі, ні на самому національному Сорочинському ярмарку не було цивілізованих безкоштовних туалетів.
Наше до Вас прохання. Створіть електронну петицію до голови Черкаської ОДА про ремонт доріг нашої області, які ведуть до державної дороги Київ-Харків та облаштування на наявних заправках, побудованих на цих дорогах безкоштовних туалетів. Під нею підпишеться вся армія працівників тур фірм і змучені цими дорогами водії.
Нет, люббители не заикаются и не молчат, разговаривают исправно всю дорогу, но вот о чем...
Ну, нарешті отримали і від Вас подяку в доповнення до аплодисментів, зароблених екскурсоводом в кінці екскурсії! «A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est», - це мудрість древніх.

О профессионализме остается только мечтать.
«А судьи кто?» А.С.Грибоедов.
Наступного разу, вирушаючи в подорож, не забудьте взяти з собою гарний настрій.

З повагою, екскурсовод.








З Вашого допису складається таке враження, що крім розповіді про видатних «жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши» (назва населених пунктів пишеться з великої літери) в усякому випадку до самих Лубен нічого й не розповідалося. Не розповідалась історія Чорнобая, не розповідались версії про походження назви міста, річки Ірклій – головної водної артерії району. Хочемо звернути Вашу увагу, що коли екскурсовод розповідав про літераторів Івана Ле і Михайла Старицького, режисера Романицького, Габріелу Масангу, Івана Піддубного – то це вже було на території Чорнобаївського району. Хіба не чули Ви соціально-економічну характеристику Полтавської області на фоні загальнодержавної та в порівнянні з нашою рідною Черкаською областю? Хіба не розповідалась історія багастрождальної Оржиці, яка чи не найбільше в тодішній Харківській окрузі постраждала під час голодомору та на початку Великої Вітчизняної війни, коли ця земля стала плацдармом запеклих боїв з переважаючими силами противника чотирьох армій Південно-Західного фронту? Хіба не розповідалась історія заснування Лубен як оборонної фортеці, походження назви, їх багатолітня історія? Замок Яреми Вишневецького (ми про нього почали говорити ще на території Золотоніщини),аптекарські городи, Катерина Скаржинська як засновниця першого і Україні приватного музею, перша в Російській імперії газета українською мовою «Хлібороб», випущена братами Шеметами, наш славний Василь Симоненко, що народився на Лубенщині, поетична муза геніального Пушкіна Анна Петрівна Керн… Хіба нічого цього не було? Хіба не торкнулися Вашої душі рядки поезії, якими оздоблювалися всі ці розповіді? Хіба не розповідалось про неофіційні символи нашої держави, які ілюструвались музичними композиціями, не знайомили з народними обрядами?
Потом обнаружилось, что экскурсовод религиозно озабоченный. И ладно бы просто о церквях рассказывал, но православие головного мозга - это прежде всего куча суеверий и недопущение такой странной мысли, что в автобусе не паломники собрались.

При під’їзді до Мгарського монастиря екскурсовод сказав, що час перебування в монастирі дуже обмежений і сьогоднішнє його відвідання – це знайомство, а при бажанні можна сюди приїхати в паломницьку поїздку. Отже, така «странная мисль» таки була. Так екскурсовод є православною, віруючою людиною. Розповів він не про «суеверия» а про ті факти, які описані в історії монастиря і свої особисті спостереження зцілення від тяжких хвороб, які сталися з екскурсантами супроводжуваних ним груп під час таких же туристичних поїздок. Ці люди просто відкрили своє серце і Благодать Господня заповнила його пустоту. В той же час екскурсовод є толерантним і під час розповіді, згадайте, розповідав і про уродженця Черкащини Олексія Бараннікова, який причислений до лику святих Індійської релігії. Наступні речення не будемо і цитувати - суцільне богохульство.
Какие там архитекторы, какое козацкое барокко, главное - там чудотворная икона где все истинные православные обязаны помолиться.

Знову Ви якось «не почули» розповіді про фундаторку монастиря Раїну Могилянку-Вишневецьку, участь у заснуванні обителі митрополита Ісаї Копинського, про гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепу, за кошти яких побудовано Спасо-Преображенський собор за проектом відомого зодчого Йоганна-Баптиста Зауера. До речі, розповідалось і про особливості Йоганно-Баптиського бароко. Ви, як і сорок інших екскурсантів із 70-ти не забажали відвідати Благовіщенський скит монастиря, де проводились зйомки відомого фільму «Свадьба в Малиновке».
Дуже жаль, що ви не побачили тієї черги , яка вистроїлася перед чудотворною іконою, про яку розповів екскурсовод. Хто за чим їхав?

В итоге на ярмарку мы приехали только в час дня.
Ми дійсно допустили помилку в розрахунках руху на маршруті (на відвідання монастиря і 78 км дороги до Великих Сорочинець відведено 30 хвилин). Цю помилку допущено менеджерами турбюро, ми її виправили. Дуже дякуємо Вам, за те що звернули нашу увагу на цей недолік.
О том, что в этот день будет на ярмарке, экскурсовод не знал. Да и вообще ничего о ней не знал, кроме того, что Гоголь написал…
Щодня на Сорочинському ярмарку цілодобово проводяться сотні різноманітних культурно-мистецьких заходів. Проходять вони в різних частинах ярмарку, на різних сценах. Важко сказати, чи варто було б їх всі озвучувати. Але ж про фестиваль сала Вам говорилося. Та й в програмі поїздки чітко вказана програма, описана самим Гоголем: "Що, Боже то мій, Господе! Чого нема на той ярмарці! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так, щоби в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки".
ну а про Гоголя он рассказывал только то, как мама в церкви вымаливала рождение сына.
Запрошуємо Вас у поїздку за маршрутом «Гоголівськими місцями», яка знайомить із самим Миколою Васильовичем Гоголем.
В ту церковь он еще собирался везти группу, но группа уже возмутилась.
Однією з причин появи Вашого відгуку є Ваша неуважність. Екскурсовод запросив відвідати Спасо-Преображенський храм , де проводився обряд хрещення Гоголя. Храм має 293-річну історію. В ньому зберігся автентичний герб гетьмана Данила Апостола. Храм оздоблений унікальним іконостасом з характерним для того часу ликами Святих (які дуже відрізняються від сучасних ікон) . Липова різьба іконостасу робить його схожим на плетене мереживо. Групі було запропоновано відвідати і цей туристичний об’єкт. До речі, навіть під час екскурсії «Гоголівськими місцями» екскурсанти не завжди мають можливість зайти до храму, бо він відкритий тільки в свята, суботу та неділю. Екскурсовод вважає, що проїхавши 200 км варто б витратити якісь 30 хвилин, щоб познайомитись з архітектурним та історичним шедевром. Але, зважаючи на «возмущение» невеликої частини групи екскурсантів, люди , яких цікавить історія рідної країни факультативно пішки побували у цій церкві, побачили місце, де стояв будинок лікаря (вибачте, може лікарі у Вас викликають особливу злість) М.Я.Трохимовського, де народився М.В.Гоголь, а потім спокійно, без штовханини, минаючи центральний вхід, зайшли на територію ярмарку.
Тут экскурсоводу было проще - по образованию он врач и о лечебной водичке рассказывал лихо...
Дякуємо і раді, що Вам сподобалась ця частина розповіді. Тільки що ж таке вже «медичне» в ній звучало? Розповідь про тодішнього міського голову Миргорода Івана Зубковського (вибачте, але лікаря за освітою), який у пошуках питної води для потреб населення міста випадково натрапив на цілюще джерело, дослідив і започаткував водолікування. Серед екскурсантів любої групи є такі, для яких поняття «санаторій», «курорт» є захмарними мріями. Їм ніхто не розповідає, що соцстрах забезпечує санаторно-курортним лікуванням тих, хто його потребує. В результаті цим видом лікування користуються ті, хто може його добитись. Тому й розповів екскурсовод про спеціалізацію санаторіїв курорту Миргород, показання для використання в лікуванні Миргородської води.

... Вот только с большой группой прежде, наверное, никогда не работал, ибо не дождался, пока люди со второго яруса автобуса спустятся.
Не лукавте, будь ласка. За 8 років своєї роботи в туризмі екскурсовод возив групи і великими, і маленькими автобусами, і індивідуальні екскурсії, і для наших співвітчизників з усієї України, і для іноземців.
На час прибуття нашої групи до Миргорода на площі стояло близько десятка туристичних автобусів і,відповідно по тротуару рухалась в різних напрямках така ж кількість груп. Так от екскурсовод відвів екскурсантів з тротуару, де наша група не заважала рухові і слідкував за висадкою з автобуса. І тільки коли Ви, шановна Ностиэ Эленсуле разом Менеліоном останніми покинула автобус, діждавшись поки Ви підійдете до групи повів групу вздовж Миргородської калюжі. В тіні дерев вибране місце зупинки групи, звідки було видно і будівлі санаторіїв, і пам’ятник Зубковському, і Гоголівських героїв, які обступили знамениту калюжу. Екскурсовод, дочекавшись останнього екскурсанта групи почав розповідь. Далі – показав напрямки самостійного огляду пам’яток та просто красивих місць, нагадав час відправки автобуса. Все було саме так, ну для чого Ви щось вигадуєте?

То ли водитель автобуса или экскурсовод отклонялись от маршрута и специально выбирали плохие дороги

Звичайно ж водію цікаво розбити автобус на цих дорогах, а потім лежати під ним на ремонті. А для чого екскурсоводу відхилятися від маршруту? Згодьтеся, нісенітниця!
Дороги - це біда нашої держави. Повірте, нам дуже хочеться забезпечити комфортне перебування туриста в транспорті, нам хочеться якомога швидше дістатися до туристичного об’єкта. У даному випадку було два варіанти об’їзду по більш-менш пристойних дорогах: через Полтаву і через Переяслав (через Драбів не рахуємо, бо там Шрамківка – все одно, що Хрестителеве, яке справедливо залишило Вам незабутнє враження). Такий об’їзд в 1,7 рази збільшив би протяжність маршруту, а,отже, - і час в дорозі, і вартість самої поїздки.
Якщо Ви уважно спостерігали за дорогою, мали б помітити, що нам не траплялися заправки з цивілізованими туалетами. Екскурсовод вибачився, попереджаючи про санітарну зупинку. Якщо Ви помітили, то ні в монастирі, ні на самому національному Сорочинському ярмарку не було цивілізованих безкоштовних туалетів.
Наше до Вас прохання. Створіть електронну петицію до голови Черкаської ОДА про ремонт доріг нашої області, які ведуть до державної дороги Київ-Харків та облаштування на наявних заправках, побудованих на цих дорогах безкоштовних туалетів. Під нею підпишеться вся армія працівників тур фірм і змучені цими дорогами водії.
Нет, люббители не заикаются и не молчат, разговаривают исправно всю дорогу, но вот о чем...
Ну, нарешті отримали і від Вас подяку в доповнення до аплодисментів, зароблених екскурсоводом в кінці екскурсії! «A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est», - це мудрість древніх.

О профессионализме остается только мечтать.
«А судьи кто?» А.С.Грибоедов.
Наступного разу, вирушаючи в подорож, не забудьте взяти з собою гарний настрій.

З повагою, екскурсовод.

ВІДПОВІДЬ НЕЗАДОВОЛЕНОМУ ТУРИСТУ
«На зеркало неча пенять, коли рожа крива.»
(эпиграф комедии Н. В. Гоголя «Ревизор».)


Дуже жаль, шановна Ностіе Еленсулє, що Вам не вдалося стати щасливим туристом. Хочеться, щоб Ви згадали поїздку до Сорочинців поетапно, так же, як скрупульозно проаналізували побачені недоліки.
Сначала все шло неплохо. До золотоношского кольца экскурсовод молчал, а ехали мы по нормальной дороге. А вот дальше начались особенности.
Во-первых дяденька-экскурсовод оказался золотоношским доктором, для которого экскурсии - хобби. Вероятно по этой причине мы долго слушали о выдающихся жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши и т. Д.

Причина чому екскурсовод мовчав до Золотоніського кільця – його просто не було в автобусі. Сорочинський ярмарок збирає дуже велику кількість бажаючих відвідати її. На жаль, у Черкасах немає такої кількості екскурсоводів, які б могли забезпечити всі туристичні групи. Та й екскурсоводи - позаштатні, які мають основне місце роботи і не завжди є вільними для поїздки. На час відправки групи з Черкас Золотоніські екскурсоводи не встигають , бо немає відповідного громадського транспорту. Тому й практикується посадка на Золотоніському кільці.
Але ж зайшовши до автобуса і привітавшись, екскурсовод почав розповідь про більш ніж 700-літню історію Черкас – колиски козацтва, походження назви міста. Хіба не привітав він Вас, екскурсантів, з першою перемогою на маршруті - подоланням найдовшої в Україні дамби? Хіба не було розповіді про село з єдиною назвою на карті світу Деньги, яке знаходиться до Золотоніського кільця?
Чомусь Вас дуже тронула за серце основна професія екскурсовода. А чи дуже звертаєте Ви увагу на професію відомих літераторів Чехова і Булгакова, співаків і композиторів Розенбаума і Кузьми Скрябіна, які також були лікарями і список таких людей можна продовжувати. Ваш екскурсовод навчався заочно і має сертифікат менеджера готельного і туристичного бізнесу. Він є членом Національної спілки краєзнавців України. Автор краєзнавчих книг «Пам’ятаймо минуле заради майбутнього», «Школа на Зозулівці», які побачили світ у видавництві Ю.А.Чабаненко, має безліч публікацій в пресі, друкувався в альманасі «Апостроф». Він повністю відновив експозицію музейної кімнати М.Максимовича та розробив екскурсію по ній. Принагідно нагадаємо, що в радянські часи екскурсоводи готувалися на курсах і обов’язковою і єдиною умовою для бажаючого стати екскурсоводом була наявність вищої освіти.
З Вашого допису складається таке враження, що крім розповіді про видатних «жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши» (назва населених пунктів пишеться з великої літери) в усякому випадку до самих Лубен нічого й не розповідалося. Не розповідалась історія Чорнобая, не розповідались версії про походження назви міста, річки Ірклій – головної водної артерії району. Хочемо звернути Вашу увагу, що коли екскурсовод розповідав про літераторів Івана Ле і Михайла Старицького, режисера Романицького, Габріелу Масангу, Івана Піддубного – то це вже було на території Чорнобаївського району. Хіба не чули Ви соціально-економічну характеристику Полтавської області на фоні загальнодержавної та в порівнянні з нашою рідною Черкаською областю? Хіба не розповідалась історія багастрождальної Оржиці, яка чи не найбільше в тодішній Харківській окрузі постраждала під час голодомору та на початку Великої Вітчизняної війни, коли ця земля стала плацдармом запеклих боїв з переважаючими силами противника чотирьох армій Південно-Західного фронту? Хіба не розповідалась історія заснування Лубен як оборонної фортеці, походження назви, їх багатолітня історія? Замок Яреми Вишневецького (ми про нього почали говорити ще на території Золотоніщини),аптекарські городи, Катерина Скаржинська як засновниця першого і Україні приватного музею, перша в Російській імперії газета українською мовою «Хлібороб», випущена братами Шеметами, наш славний Василь Симоненко, що народився на Лубенщині, поетична муза геніального Пушкіна Анна Петрівна Керн… Хіба нічого цього не було? Хіба не торкнулися Вашої душі рядки поезії, якими оздоблювалися всі ці розповіді? Хіба не розповідалось про неофіційні символи нашої держави, які ілюструвались музичними композиціями, не знайомили з народними обрядами?
Потом обнаружилось, что экскурсовод религиозно озабоченный. И ладно бы просто о церквях рассказывал, но православие головного мозга - это прежде всего куча суеверий и недопущение такой странной мысли, что в автобусе не паломники собрались.

При під’їзді до Мгарського монастиря екскурсовод сказав, що час перебування в монастирі дуже обмежений і сьогоднішнє його відвідання – це знайомство, а при бажанні можна сюди приїхати в паломницьку поїздку. Отже, така «странная мисль» таки була. Так екскурсовод є православною, віруючою людиною. Розповів він не про «суеверия» а про ті факти, які описані в історії монастиря і свої особисті спостереження зцілення від тяжких хвороб, які сталися з екскурсантами супроводжуваних ним груп під час таких же туристичних поїздок. Ці люди просто відкрили своє серце і Благодать Господня заповнила його пустоту. В той же час екскурсовод є толерантним і під час розповіді, згадайте, розповідав і про уродженця Черкащини Олексія Бараннікова, який причислений до лику святих Індійської релігії. Наступні речення не будемо і цитувати - суцільне богохульство.
Какие там архитекторы, какое козацкое барокко, главное - там чудотворная икона где все истинные православные обязаны помолиться.

Знову Ви якось «не почули» розповіді про фундаторку монастиря Раїну Могилянку-Вишневецьку, участь у заснуванні обителі митрополита Ісаї Копинського, про гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепу, за кошти яких побудовано Спасо-Преображенський собор за проектом відомого зодчого Йоганна-Баптиста Зауера. До речі, розповідалось і про особливості Йоганно-Баптиського бароко. Ви, як і сорок інших екскурсантів із 70-ти не забажали відвідати Благовіщенський скит монастиря, де проводились зйомки відомого фільму «Свадьба в Малиновке».
Дуже жаль, що ви не побачили тієї черги , яка вистроїлася перед чудотворною іконою, про яку розповів екскурсовод. Хто за чим їхав?

В итоге на ярмарку мы приехали только в час дня.
Ми дійсно допустили помилку в розрахунках руху на маршруті (на відвідання монастиря і 78 км дороги до Великих Сорочинець відведено 30 хвилин). Цю помилку допущено менеджерами турбюро, ми її виправили. Дуже дякуємо Вам, за те що звернули нашу увагу на цей недолік.
О том, что в этот день будет на ярмарке, экскурсовод не знал. Да и вообще ничего о ней не знал, кроме того, что Гоголь написал…
Щодня на Сорочинському ярмарку цілодобово проводяться сотні різноманітних культурно-мистецьких заходів. Проходять вони в різних частинах ярмарку, на різних сценах. Важко сказати, чи варто було б їх всі озвучувати. Але ж про фестиваль сала Вам говорилося. Та й в програмі поїздки чітко вказана програма, описана самим Гоголем: "Що, Боже то мій, Господе! Чого нема на той ярмарці! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так, щоби в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки".
ну а про Гоголя он рассказывал только то, как мама в церкви вымаливала рождение сына.
Запрошуємо Вас у поїздку за маршрутом «Гоголівськими місцями», яка знайомить із самим Миколою Васильовичем Гоголем.
В ту церковь он еще собирался везти группу, но группа уже возмутилась.
Однією з причин появи Вашого відгуку є Ваша неуважність. Екскурсовод запросив відвідати Спасо-Преображенський храм , де проводився обряд хрещення Гоголя. Храм має 293-річну історію. В ньому зберігся автентичний герб гетьмана Данила Апостола. Храм оздоблений унікальним іконостасом з характерним для того часу ликами Святих (які дуже відрізняються від сучасних ікон) . Липова різьба іконостасу робить його схожим на плетене мереживо. Групі було запропоновано відвідати і цей туристичний об’єкт. До речі, навіть під час екскурсії «Гоголівськими місцями» екскурсанти не завжди мають можливість зайти до храму, бо він відкритий тільки в свята, суботу та неділю. Екскурсовод вважає, що проїхавши 200 км варто б витратити якісь 30 хвилин, щоб познайомитись з архітектурним та історичним шедевром. Але, зважаючи на «возмущение» невеликої частини групи екскурсантів, люди , яких цікавить історія рідної країни факультативно пішки побували у цій церкві, побачили місце, де стояв будинок лікаря (вибачте, може лікарі у Вас викликають особливу злість) М.Я.Трохимовського, де народився М.В.Гоголь, а потім спокійно, без штовханини, минаючи центральний вхід, зайшли на територію ярмарку.
Тут экскурсоводу было проще - по образованию он врач и о лечебной водичке рассказывал лихо...
Дякуємо і раді, що Вам сподобалась ця частина розповіді. Тільки що ж таке вже «медичне» в ній звучало? Розповідь про тодішнього міського голову Миргорода Івана Зубковського (вибачте, але лікаря за освітою), який у пошуках питної води для потреб населення міста випадково натрапив на цілюще джерело, дослідив і започаткував водолікування. Серед екскурсантів любої групи є такі, для яких поняття «санаторій», «курорт» є захмарними мріями. Їм ніхто не розповідає, що соцстрах забезпечує санаторно-курортним лікуванням тих, хто його потребує. В результаті цим видом лікування користуються ті, хто може його добитись. Тому й розповів екскурсовод про спеціалізацію санаторіїв курорту Миргород, показання для використання в лікуванні Миргородської води.

... Вот только с большой группой прежде, наверное, никогда не работал, ибо не дождался, пока люди со второго яруса автобуса спустятся.
Не лукавте, будь ласка. За 8 років своєї роботи в туризмі екскурсовод возив групи і великими, і маленькими автобусами, і індивідуальні екскурсії, і для наших співвітчизників з усієї України, і для іноземців.
На час прибуття нашої групи до Миргорода на площі стояло близько десятка туристичних автобусів і,відповідно по тротуару рухалась в різних напрямках така ж кількість груп. Так от екскурсовод відвів екскурсантів з тротуару, де наша група не заважала рухові і слідкував за висадкою з автобуса. І тільки коли Ви, шановна Ностиэ Эленсуле разом Менеліоном останніми покинула автобус, діждавшись поки Ви підійдете до групи повів групу вздовж Миргородської калюжі. В тіні дерев вибране місце зупинки групи, звідки було видно і будівлі санаторіїв, і пам’ятник Зубковському, і Гоголівських героїв, які обступили знамениту калюжу. Екскурсовод, дочекавшись останнього екскурсанта групи почав розповідь. Далі – показав напрямки самостійного огляду пам’яток та просто красивих місць, нагадав час відправки автобуса. Все було саме так, ну для чого Ви щось вигадуєте?

То ли водитель автобуса или экскурсовод отклонялись от маршрута и специально выбирали плохие дороги

Звичайно ж водію цікаво розбити автобус на цих дорогах, а потім лежати під ним на ремонті. А для чого екскурсоводу відхилятися від маршруту? Згодьтеся, нісенітниця!
Дороги - це біда нашої держави. Повірте, нам дуже хочеться забезпечити комфортне перебування туриста в транспорті, нам хочеться якомога швидше дістатися до туристичного об’єкта. У даному випадку було два варіанти об’їзду по більш-менш пристойних дорогах: через Полтаву і через Переяслав (через Драбів не рахуємо, бо там Шрамківка – все одно, що Хрестителеве, яке справедливо залишило Вам незабутнє враження). Такий об’їзд в 1,7 рази збільшив би протяжність маршруту, а,отже, - і час в дорозі, і вартість самої поїздки.
Якщо Ви уважно спостерігали за дорогою, мали б помітити, що нам не траплялися заправки з цивілізованими туалетами. Екскурсовод вибачився, попереджаючи про санітарну зупинку. Якщо Ви помітили, то ні в монастирі, ні на самому національному Сорочинському ярмарку не було цивілізованих безкоштовних туалетів.
Наше до Вас прохання. Створіть електронну петицію до голови Черкаської ОДА про ремонт доріг нашої області, які ведуть до державної дороги Київ-Харків та облаштування на наявних заправках, побудованих на цих дорогах безкоштовних туалетів. Під нею підпишеться вся армія працівників тур фірм і змучені цими дорогами водії.
Нет, люббители не заикаются и не молчат, разговаривают исправно всю дорогу, но вот о чем...
Ну, нарешті отримали і від Вас подяку в доповнення до аплодисментів, зароблених екскурсоводом в кінці екскурсії! «A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est», - це мудрість древніх.

О профессионализме остается только мечтать.
«А судьи кто?» А.С.Грибоедов.
Наступного разу, вирушаючи в подорож, не забудьте взяти з собою гарний настрій.

З повагою, екскурсовод.

ВІДПОВІДЬ НЕЗАДОВОЛЕНОМУ ТУРИСТУ
«На зеркало неча пенять, коли рожа крива.»
(эпиграф комедии Н. В. Гоголя «Ревизор».)


Дуже жаль, шановна Ностіе Еленсулє, що Вам не вдалося стати щасливим туристом. Хочеться, щоб Ви згадали поїздку до Сорочинців поетапно, так же, як скрупульозно проаналізували побачені недоліки.
Сначала все шло неплохо. До золотоношского кольца экскурсовод молчал, а ехали мы по нормальной дороге. А вот дальше начались особенности.
Во-первых дяденька-экскурсовод оказался золотоношским доктором, для которого экскурсии - хобби. Вероятно по этой причине мы долго слушали о выдающихся жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши и т. Д.

Причина чому екскурсовод мовчав до Золотоніського кільця – його просто не було в автобусі. Сорочинський ярмарок збирає дуже велику кількість бажаючих відвідати її. На жаль, у Черкасах немає такої кількості екскурсоводів, які б могли забезпечити всі туристичні групи. Та й екскурсоводи - позаштатні, які мають основне місце роботи і не завжди є вільними для поїздки. На час відправки групи з Черкас Золотоніські екскурсоводи не встигають , бо немає відповідного громадського транспорту. Тому й практикується посадка на Золотоніському кільці.
Але ж зайшовши до автобуса і привітавшись, екскурсовод почав розповідь про більш ніж 700-літню історію Черкас – колиски козацтва, походження назви міста. Хіба не привітав він Вас, екскурсантів, з першою перемогою на маршруті - подоланням найдовшої в Україні дамби? Хіба не було розповіді про село з єдиною назвою на карті світу Деньги, яке знаходиться до Золотоніського кільця?
Чомусь Вас дуже тронула за серце основна професія екскурсовода. А чи дуже звертаєте Ви увагу на професію відомих літераторів Чехова і Булгакова, співаків і композиторів Розенбаума і Кузьми Скрябіна, які також були лікарями і список таких людей можна продовжувати. Ваш екскурсовод навчався заочно і має сертифікат менеджера готельного і туристичного бізнесу. Він є членом Національної спілки краєзнавців України. Автор краєзнавчих книг «Пам’ятаймо минуле заради майбутнього», «Школа на Зозулівці», які побачили світ у видавництві Ю.А.Чабаненко, має безліч публікацій в пресі, друкувався в альманасі «Апостроф». Він повністю відновив експозицію музейної кімнати М.Максимовича та розробив екскурсію по ній. Принагідно нагадаємо, що в радянські часи екскурсоводи готувалися на курсах і обов’язковою і єдиною умовою для бажаючого стати екскурсоводом була наявність вищої освіти.
З Вашого допису складається таке враження, що крім розповіді про видатних «жителях золотоноши и района, о промышленности золотоноши» (назва населених пунктів пишеться з великої літери) в усякому випадку до самих Лубен нічого й не розповідалося. Не розповідалась історія Чорнобая, не розповідались версії про походження назви міста, річки Ірклій – головної водної артерії району. Хочемо звернути Вашу увагу, що коли екскурсовод розповідав про літераторів Івана Ле і Михайла Старицького, режисера Романицького, Габріелу Масангу, Івана Піддубного – то це вже було на території Чорнобаївського району. Хіба не чули Ви соціально-економічну характеристику Полтавської області на фоні загальнодержавної та в порівнянні з нашою рідною Черкаською областю? Хіба не розповідалась історія багастрождальної Оржиці, яка чи не найбільше в тодішній Харківській окрузі постраждала під час голодомору та на початку Великої Вітчизняної війни, коли ця земля стала плацдармом запеклих боїв з переважаючими силами противника чотирьох армій Південно-Західного фронту? Хіба не розповідалась історія заснування Лубен як оборонної фортеці, походження назви, їх багатолітня історія? Замок Яреми Вишневецького (ми про нього почали говорити ще на території Золотоніщини),аптекарські городи, Катерина Скаржинська як засновниця першого і Україні приватного музею, перша в Російській імперії газета українською мовою «Хлібороб», випущена братами Шеметами, наш славний Василь Симоненко, що народився на Лубенщині, поетична муза геніального Пушкіна Анна Петрівна Керн… Хіба нічого цього не було? Хіба не торкнулися Вашої душі рядки поезії, якими оздоблювалися всі ці розповіді? Хіба не розповідалось про неофіційні символи нашої держави, які ілюструвались музичними композиціями, не знайомили з народними обрядами?
Потом обнаружилось, что экскурсовод религиозно озабоченный. И ладно бы просто о церквях рассказывал, но православие головного мозга - это прежде всего куча суеверий и недопущение такой странной мысли, что в автобусе не паломники собрались.

При під’їзді до Мгарського монастиря екскурсовод сказав, що час перебування в монастирі дуже обмежений і сьогоднішнє його відвідання – це знайомство, а при бажанні можна сюди приїхати в паломницьку поїздку. Отже, така «странная мисль» таки була. Так екскурсовод є православною, віруючою людиною. Розповів він не про «суеверия» а про ті факти, які описані в історії монастиря і свої особисті спостереження зцілення від тяжких хвороб, які сталися з екскурсантами супроводжуваних ним груп під час таких же туристичних поїздок. Ці люди просто відкрили своє серце і Благодать Господня заповнила його пустоту. В той же час екскурсовод є толерантним і під час розповіді, згадайте, розповідав і про уродженця Черкащини Олексія Бараннікова, який причислений до лику святих Індійської релігії. Наступні речення не будемо і цитувати - суцільне богохульство.
Какие там архитекторы, какое козацкое барокко, главное - там чудотворная икона где все истинные православные обязаны помолиться.

Знову Ви якось «не почули» розповіді про фундаторку монастиря Раїну Могилянку-Вишневецьку, участь у заснуванні обителі митрополита Ісаї Копинського, про гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепу, за кошти яких побудовано Спасо-Преображенський собор за проектом відомого зодчого Йоганна-Баптиста Зауера. До речі, розповідалось і про особливості Йоганно-Баптиського бароко. Ви, як і сорок інших екскурсантів із 70-ти не забажали відвідати Благовіщенський скит монастиря, де проводились зйомки відомого фільму «Свадьба в Малиновке».
Дуже жаль, що ви не побачили тієї черги , яка вистроїлася перед чудотворною іконою, про яку розповів екскурсовод. Хто за чим їхав?

В итоге на ярмарку мы приехали только в час дня.
Ми дійсно допустили помилку в розрахунках руху на маршруті (на відвідання монастиря і 78 км дороги до Великих Сорочинець відведено 30 хвилин). Цю помилку допущено менеджерами турбюро, ми її виправили. Дуже дякуємо Вам, за те що звернули нашу увагу на цей недолік.
О том, что в этот день будет на ярмарке, экскурсовод не знал. Да и вообще ничего о ней не знал, кроме того, что Гоголь написал…
Щодня на Сорочинському ярмарку цілодобово проводяться сотні різноманітних культурно-мистецьких заходів. Проходять вони в різних частинах ярмарку, на різних сценах. Важко сказати, чи варто було б їх всі озвучувати. Але ж про фестиваль сала Вам говорилося. Та й в програмі поїздки чітко вказана програма, описана самим Гоголем: "Що, Боже то мій, Господе! Чого нема на той ярмарці! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі... так, щоби в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки".
ну а про Гоголя он рассказывал только то, как мама в церкви вымаливала рождение сына.
Запрошуємо Вас у поїздку за маршрутом «Гоголівськими місцями», яка знайомить із самим Миколою Васильовичем Гоголем.
В ту церковь он еще собирался везти группу, но группа уже возмутилась.
Однією з причин появи Вашого відгуку є Ваша неуважність. Екскурсовод запросив відвідати Спасо-Преображенський храм , де проводився обряд хрещення Гоголя. Храм має 293-річну історію. В ньому зберігся автентичний герб гетьмана Данила Апостола. Храм оздоблений унікальним іконостасом з характерним для того часу ликами Святих (які дуже відрізняються від сучасних ікон) . Липова різьба іконостасу робить його схожим на плетене мереживо. Групі було запропоновано відвідати і цей туристичний об’єкт. До речі, навіть під час екскурсії «Гоголівськими місцями» екскурсанти не завжди мають можливість зайти до храму, бо він відкритий тільки в свята, суботу та неділю. Екскурсовод вважає, що проїхавши 200 км варто б витратити якісь 30 хвилин, щоб познайомитись з архітектурним та історичним шедевром. Але, зважаючи на «возмущение» невеликої частини групи екскурсантів, люди , яких цікавить історія рідної країни факультативно пішки побували у цій церкві, побачили місце, де стояв будинок лікаря (вибачте, може лікарі у Вас викликають особливу злість) М.Я.Трохимовського, де народився М.В.Гоголь, а потім спокійно, без штовханини, минаючи центральний вхід, зайшли на територію ярмарку.
Тут экскурсоводу было проще - по образованию он врач и о лечебной водичке рассказывал лихо...
Дякуємо і раді, що Вам сподобалась ця частина розповіді. Тільки що ж таке вже «медичне» в ній звучало? Розповідь про тодішнього міського голову Миргорода Івана Зубковського (вибачте, але лікаря за освітою), який у пошуках питної води для потреб населення міста випадково натрапив на цілюще джерело, дослідив і започаткував водолікування. Серед екскурсантів любої групи є такі, для яких поняття «санаторій», «курорт» є захмарними мріями. Їм ніхто не розповідає, що соцстрах забезпечує санаторно-курортним лікуванням тих, хто його потребує. В результаті цим видом лікування користуються ті, хто може його добитись. Тому й розповів екскурсовод про спеціалізацію санаторіїв курорту Миргород, показання для використання в лікуванні Миргородської води.

... Вот только с большой группой прежде, наверное, никогда не работал, ибо не дождался, пока люди со второго яруса автобуса спустятся.
Не лукавте, будь ласка. За 8 років своєї роботи в туризмі екскурсовод возив групи і великими, і маленькими автобусами, і індивідуальні екскурсії, і для наших співвітчизників з усієї України, і для іноземців.
На час прибуття нашої групи до Миргорода на площі стояло близько десятка туристичних автобусів і,відповідно по тротуару рухалась в різних напрямках така ж кількість груп. Так от екскурсовод відвів екскурсантів з тротуару, де наша група не заважала рухові і слідкував за висадкою з автобуса. І тільки коли Ви, шановна Ностиэ Эленсуле разом Менеліоном останніми покинула автобус, діждавшись поки Ви підійдете до групи повів групу вздовж Миргородської калюжі. В тіні дерев вибране місце зупинки групи, звідки було видно і будівлі санаторіїв, і пам’ятник Зубковському, і Гоголівських героїв, які обступили знамениту калюжу. Екскурсовод, дочекавшись останнього екскурсанта групи почав розповідь. Далі – показав напрямки самостійного огляду пам’яток та просто красивих місць, нагадав час відправки автобуса. Все було саме так, ну для чого Ви щось вигадуєте?

То ли водитель автобуса или экскурсовод отклонялись от маршрута и специально выбирали плохие дороги

Звичайно ж водію цікаво розбити автобус на цих дорогах, а потім лежати під ним на ремонті. А для чого екскурсоводу відхилятися від маршруту? Згодьтеся, нісенітниця!
Дороги - це біда нашої держави. Повірте, нам дуже хочеться забезпечити комфортне перебування туриста в транспорті, нам хочеться якомога швидше дістатися до туристичного об’єкта. У даному випадку було два варіанти об’їзду по більш-менш пристойних дорогах: через Полтаву і через Переяслав (через Драбів не рахуємо, бо там Шрамківка – все одно, що Хрестителеве, яке справедливо залишило Вам незабутнє враження). Такий об’їзд в 1,7 рази збільшив би протяжність маршруту, а,отже, - і час в дорозі, і вартість самої поїздки.
Якщо Ви уважно спостерігали за дорогою, мали б помітити, що нам не траплялися заправки з цивілізованими туалетами. Екскурсовод вибачився, попереджаючи про санітарну зупинку. Якщо Ви помітили, то ні в монастирі, ні на самому національному Сорочинському ярмарку не було цивілізованих безкоштовних туалетів.
Наше до Вас прохання. Створіть електронну петицію до голови Черкаської ОДА про ремонт доріг нашої області, які ведуть до державної дороги Київ-Харків та облаштування на наявних заправках, побудованих на цих дорогах безкоштовних туалетів. Під нею підпишеться вся армія працівників тур фірм і змучені цими дорогами водії.
Нет, люббители не заикаются и не молчат, разговаривают исправно всю дорогу, но вот о чем...
Ну, нарешті отримали і від Вас подяку в доповнення до аплодисментів, зароблених екскурсоводом в кінці екскурсії! «A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est», - це мудрість древніх.

О профессионализме остается только мечтать.
«А судьи кто?» А.С.Грибоедов.
Наступного разу, вирушаючи в подорож, не забудьте взяти з собою гарний настрій.

З повагою, екскурсовод.

Вот это трактат! И в трёх экземплярах! В лучших традициях, так сказать)
Уважаемый экскурсовод, отзывы клиентов существуют для того, чтобы будущие клиенты знали, что им ожидать от тура. Все люди разные, и считают важным и не важным для себя разное. Кто-то прочитает мой отзыв и подумает "вот капризный и предвзятый человек", а для другого информация окажется важной и он возьмёт в дорогу еду и воду, например, или откажется брать с собой маленьких детей, или вовсе решит, что может заплатить свои деньги за что-нибудь другое.
Часто в турагенствах отзывы можно найти на их сайте, и это, в конечном счете, позволяет уменьшить общее количество неудовольствия клиентов.
Ваш ответ - тоже отличный повод подумать над тем, ехать или не ехать на экскурсию. Ведь, в сущности, вывод из этого прост: для сотрудника турфирмы мнение клиента не важно, кто недоволен - сам дурак.
Собственно, в этом и вся суть.

Я полностью согласен с Вами. Благодаря Вашему отзыву я ещё раз прошел по маршруту, проанализировал промахи, как Вы видите, менеджеры агентства нашли ошибку, допущенную при составлении маршрута. Поверьте, я искренен, когда говорю, что уважаю Вас и Ваше мнение.
Экскурсовод