Управління служби безпеки України в Черкаській області
Служба безпеки України відповідно до законодавства має статус державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Вона також є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, охорони державної таємниці та головним органом у сфері боротьби з тероризмом.
На СБ України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань СБ України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Її завданнями як спеціально уповноваженого органу державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є:
1) добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
2) протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
3) розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.
Ruslan Demin
2 ч. ·
Это видят: Ваши друзья
Она была суровой, совсем не ласковой с виду. Не гламурной. Не приторно любезной. У неё не было на это времени. Да и желания не было. И происхождение подкачало. Простой она была.
Всю жизнь, сколько помню, она работала. Много. Очень много. Занималась всем сразу. И прежде всего — нами, оболтусами.
Кормила, как могла. Не трюфелями, не лангустами, не пармезаном с моцареллой. Кормила простым сыром, простой колбасой, завёрнутой в грубую серую обёрточную бумагу.
Учила. Совала под нос книги, запихивала в кружки и спортивные секции, водила в кино на детские утренники по 10 копеек за билет. В кукольные театры, в ТЮЗ. Позже - в драму, оперу и балет.
Учила думать. Учила делать выводы. Сомневаться и добиваться. И мы старались, как умели. И капризничали. И воротили носы.
И взрослели, умнели, мудрели, получали степени, ордена и звания.
И ничего не понимали. Хотя думали, что понимаем все.
А она снова и снова отправляла нас в институты и университеты. В НИИ. На заводы и на стадионы.
В колхозы. В стройотряды. На далёкие стройки. В космос. Она всё время куда-то нацеливала нас.
Даже против нашей воли. Брала за руку и вела. Тихонько подталкивала сзади. Потом махала рукой и уходила дальше, наблюдая за нами со стороны. Издалека.
Она не была благодушно показной и нарочито щедрой. Она была экономной. Бережливой. Не баловала бесконечным разнообразием заморских благ.
Предпочитала своё, домашнее.
Но иногда вдруг нечаянно дарила американские фильмы, французские духи, немецкие ботинки или финские куртки. Нечасто и немного. Зато все они были отменного качества - и кинокартины, и одежда, и косметика, и детские игрушки. Как и положено быть подаркам, сделанным близкими людьми. Мы дрались за ними в очереди. Шумно и совсем по-детски восхищались. А она вздыхала. Молча. Она не могла дать больше. И потому молчала. И снова работала. Строила. Возводила. Запускала. Изобретала. И кормила.
Нам не хватало. И мы роптали.
Избалованные дети, ещё не знающие горя. Мы ворчали, мы жаловались. Мы были недовольны. Нам было мало. И однажды мы возмутились. Громко. Всерьёз.
Она не удивилась. Она всё понимала. И потому ничего не сказала. Тяжело вздохнула и ушла. Совсем. Навсегда.
И мы осиротели без Родины. автор Руслан Фесенко ст 111.ч1 написано после майдана до ареста лично мной . тогда я не мог писать под своим именем . можете приложить к моему делу .