Адреналінова залежність: яким екстремальним спортом займаються черкащани?

Вперше я спробував екстремальні заняття на одному з фестивалів у Кам’янець-Подільському. Після фестивалю захотілося поїздити по містах і спробувати пострибати з мостів. Стрибав з мостів під Первомайськом, в Запоріжжі, Житомирі, з пожежної вежі під Києвом, зі скелі в Качи-Кальон у Криму.

Потім зацікавили стрибки з парашутом. Стрибав в Кіровограді, Чернігові, Дніпропетровську. Загалом, я здійснив 45 стрибків із мотузкою з різних мостів і скель, 10 стрибків із парашутом, пройшов складні екстремальні маршрути в Млинківских печерах і печерах на плато Карабі в Криму. За три роки близько 400 осіб стрибнули з мостів і з парашутом у поїздках, які я організовував. Моя дружина – також екстремалка. Вона стрибала і самостійно, і в тандемі зі мною з різних мостів і скель.

Екстрим для мене – це спосіб пізнати себе "справжнього", пережити граничні переживання, яких у повсякденному житті немає, вийти межу своїх можливостей. Це розбурхує кров і всіляко бадьорить!

Олександр Сніцаренко

роуп-джампер, займається парашутним спортом

Кайтбордингом займаюся близько 7 років. Навчався самостійно, щоправда, навички поведінки з вітрилом у мене були, але кайтбординг – це екстремальний вид спорту і дуже відрізняється від традиційного вітрильного.

В місті й області кайтбордингом займається близько 50 осіб. Проводяться різноманітні злети і чемпіонати. Перші змагання на першість міста ми провели у травні 2015. Рідні ставляться до мого заняття позитивно. Два сини також спортсмени, я навчаю їх кайтбордингу.

Кайтбординг – це видовищний і екстремальний вид спорту. Зі збільшенням сили вітру збільшується й ризик потрапити в екстремальну ситуацію. Погода мінлива, тому спрогнозувати наперед щось неможливо. Все залежить від вашої майстерності й навичок. Початківцям не завадить допомога більш досвідчених. Все спорядження для кайтбордингу важить 6-10 кг, його можна носити на собі (рюкзак і дошка). Крім того, цим спортом можна займатися весь рік. Літом – вода, взимку – сніг, в міжсезоння – піщаний берег, поля.

Андрій Вєтров

захоплюється кайтбордингом

Під час одного з занять із самооборони побачив, як хлопці відпрацьовують номер фаєр-шоу. Під враженнями загорівся бажанням і собі спробувати. Займаюся цим близько двох років. Практикуюся з різним реквізитом – пої, роуп-дарт, вогняне віяло, стаф. Брав участь у фестивалі "Вогняний Лев 2014" у Львові. У Черкасах близько 25 осіб мають таке ж хобі. Друзі в захваті від мого захоплення, рідні трохи в шоці, але їм теж подобається.

Під час тренувань розвиваються м’язи, гнучкість, координація та пам'ять. Займатися цим повністю безпечно, але на перших заняттях не обходилося без синців та опіків. Зимою практикуюсь в залі, а літом – просто на вулиці.

Від тренувань отримую задоволення, багато емоцій і чудових моментів. Також я познайомився з новими цікавими людьми. Для мене фаєр-шоу – це можливість забути про все і сконцентруватися на відпрацюванні елементів.

Валентин Якемчук

захоплюється фаєр-шоу

Паркур – це мистецтво руху і подолання перешкод. Мене на заняття паркуром надихнули фільми про трейсерів "Ямакасі", "13 район". Після перегляду цих стрічок вирішив спробувати. Займаюся паркуром близько 10 років. 

Навчався самостійно, розпочинав із перегляду відеоуроків, потім познайомився з іншими трейсерами. Влітку займаюся на пляжах, кар’єрах, взимку шукаю спеціальні зали, щоб підтримувати форму. У Черкасах цей рух розвивається не дуже активно. В період з 2008 по 2011 рік займалося понад 200 осіб, а у 2015 році, на жаль, ця цифра зменшилася до 30. Для мене кожне тренування – це нова цікава історія. 

Паркур розвинув мене як фізично, так і духовно. Гнучкість, спритність, швидкість реакції, бездоганне володіння тілом – ось що дають тренування. У житті, як і в паркурі, немає меж, є тільки перешкоди.

Руслан Рябінін

трейсер