Як дві краплі: близнюки з Черкас розказують про свою схожість

У дитинстві ми були ідентичними близнюками. В садок навіть ходили з іменними бейджами. Я часто здавала домашнє завдання за Інну в школі, а вона – за мене. Поки якось однокласниця не розповіла про це вчительці. А одного разу ми вирішили пожартувати над хлопцем і пішли на побачення вдвох, виходили до нього по черзі. Юнак не знав, що нас двоє. Коли зустріч завершувалася, ми вийшли до нього обидві, хлопець був шокований.

Яна Онищенко

здавала домашнє завдання за сестру

Раніше нас часто плутали, і ми до цього ставилися спокійно. Зараз трохи злить, коли, наприклад, мама назве мене зі спини ім'ям сестри. Схожість між нами тільки зовнішня. Ми різні люди, і смаки розходяться практично в усьому, хіба що вподобання в їжі та одязі трохи схожі. У дитинстві нас завжди однаково одягали, але це ніколи не викликало зніяковіння. Те, що у близнюків розвинена інтуїція щодо один одного – це міф, придуманий людиною, у якої ніколи не було близнюка.

Інна Онищенко

злиться, коли плутають із сестрою

Брати завжди повинні допомагати один одному. В школі у нас бувають випадки, коли ми "міняємося" іменами заради оцінок. Якщо, наприклад, я бачу, що у Вані з якогось предмету бал нижчий, ніж у мене, тоді на урок можу представитися ним і підтягти його оцінку. Так само робить і він. Одного разу на Ваню напали, я цього не знав, а скоріше відчув, що брат у біді, і прийшов на допомогу. Іноді жартую над кимось, представляюся ім'ям брата. Але зараз таке зробити складніше, адже наші близькі люди вже можуть нас розрізнити. Коли у тебе є близнюк, нудно ніколи не буде. Це як мати двійника, тільки рідного.

Андрій Мандріков

представляється братом для розіграшів

Наша творчість дуже допомагає відчувати один одного. Під час виступів я інтуїтивно розумію, коли потрібно допомогти брату, доповнити. В принципі так само відбувається і в житті. Часто відчуваю настрій Андрія на відстані. Знаю, що саме в цей момент брат подзвонить або зайде додому. Ми навіть сваримося рідко. Близнюки відчувають один одного – це правда. Ми все робимо разом із дитинства. Вступати до ВНЗ теж плануємо вдвох. Навіть одягаємося завжди однаково, щоб ніхто не виділявся. У нас в усьому сходяться смаки, навіть фільми однакові любимо. І дівчата нам подобаються схожі, тому нам потрібні близнючки. 

Іван Мандріков

відчуває брата на відстані

Нас з дитинства вважали одним цілим, і навіть жартома називали одним іменем – "ОляАня", адже ми були дуже схожі. Під час навчання ми часто писали контрольні одна за іншу і їздили на олімпіади. Нас і зараз часто плутають. Трапляється на вулиці, знайомі сестри, яких я не знаю, вітаються і намагаються щось обговорити зі мною. Моя майбутня свекруха одного разу теж дуже здивувалася, коли я прийшла в гості не одна, а з сестрою-близнючкою.

Ми схожі лише зовні: Оля – дуже творча натура, я більше люблю точні науки. Ще я дуже довірлива, Оля не раз мене зупиняла і "відкривала очі" на ситуацію. Важко пояснити зв'язок між близнюками, але ми відчуваємо навіть фізичний біль. Коли Олі робили операцію, я відчувала біль у тому ж місці, що і сестра. Можливо це і самонавіювання, але ми навіть за телефонним дзвінком можемо зрозуміти, що щось трапилося.

Анна Смоляк

їздила на олімпіади замість сестри

Раніше ми носили однаковий одяг, через це в шкільні роки нас часто дражнили... Крім зовнішньої схожості, у нас мало спільного, практично в усьому наші думки розходяться. Ми залишаємося дуже близькими, хоч і не живемо разом. Бачимося щодня і завжди прислухаємося до думки одна одної.

Мати сестру-близнюка – це круто. У нас ніколи не було близьких подруг. Завжди найкращим другом є сестра. Напевно, неправильно близнюкам їхати далеко один від одного. Ми повинні триматися разом, тому що так спокійніше на душі. Звичайно, у кожної своє життя і своя дорога, але навіть якщо одна з нас зважиться на переїзд, хотілося б, щоб друга зробила так само.

Ольга Смоляк

бачиться з сестрою кожного дня