Коли падають дерева

Це універсальна історія любові Лариси і Шрама, в ній багато хто може побачити себе, а одночасно класична, як "Ромео і Джульєтта". У картині показуються моральні, суспільні реалії-проблеми України – любов дівчини до неправильного в очах родичів хлопця і її небажання слідувати вигаданим соціумом правилам. Смерть батька героїні – каталізатор негайних дій, коли донька втрачає свого патріарха, а дівчина отримує шанс знайти свого чоловіка. Історія Лариси – складна п’єса, і за першим, "щасливим" актом іде сумне і трагічне продовження бандитської діяльності Шрама. Дівчина весь час намагається вирватися з лещат побутового сексизму і тупих правил, де людина – гвинтик і не має права мати власну думку. За очевидним злетом і падінням прямолінійних дівчачих бажань ховаються тонкі матерії іншої сюжетної лінії, молодшої сестри, 5-річної Вітки. І тут відкривається небачений світ дитячої фантазії, який нагадує про те, що дерева не падають, якщо ми їх не рубаємо, а рожеві замки не зникають, якщо їх не руйнувати.